Віктор Глинянський ВОДОЛІЙ

         

                                                    ВОДОЛЕЙ

                                   Скажи мне товарищ и брат Водолей,                                    Что сулит мне судьбы моей время?                                     Всю правду скажи и меня не жалей,                                     Пусть горьким мне будет то бремя.

                                      Иль кто-то засыплет землёю меня                                          И камнем придавит навечно,                                       Иль вспыхну горячей звездою огня                                         В далёком созвездии млечном.

 

                                      Иль буду в холодной небесной тиши,                                          С вечностью вечно общаться,                                        И вечно платить за людские грехи,                                         И с солнышком утром встречаться.

 

                                       Мне так бы хотелось вернуться назад                                            Света родного лучами косыми                                        Пройтись по земле, просто так, наугад,                                           Как в детстве, ногами босыми.

 

                                         Соседской девчонке косу потрепать,                                          Под маминым взглядом проснуться,                                        По покосам отцовским опять пробежать,                                            Иль другу на взлёт улыбнуться.

 

                                         Мне так бы хотелось сегодня узнать,                                             Смогу ль я когда-то проснуться,                                        Увидеть, что время вернулось вспять                                              И на землю родную вернуться.

 

 

 

 

 

 

 

 

В. Глинянський ДЕ СОНЦЕ З ДНЕМ СТРІЧАЄТЬСЯ

          

                                           ДЕ СОНЦЕ З ДНЕМ

                                             СТРІЧАЄТЬСЯ                                             Мені в село бажається,                                     У  дні  моєї юності.                                 Можливо, щось там знайдеться,                                               А може щось і збудеться.
                               Можливо там… Під вербами.                                 Перша любов зустрінеться,                                І станеться щось з нервами,                                 Та жаль. Ніщо не зміниться.
                                Лиш відіб’ється в памяті                                 Життя, покрите мороком,                                      І помяки зівянуті,                               Й дорога, вкрита порохом.
                                    І чебрецеві запахи                               Дурманом вдарять в голову,                                Та ще ті владні забавки,                                Що нас морили голодом. 
                                   А ще долоня мамина,                                 Що гладила нам голови,                                   І відгукнуться драмою                                До нас слова промовлені.
                                  Мені в село бажається,                              Туди, де світ весь сходиться
                              Де сонце з днем стрічається                                          І жито добре родиться.        
                                             ДОБРИЙ ДЕНЬ                             Добрий день. Мої роки далекі.
З Вами зустрітися знов я хочу. Щоб спитати: «Чи мої лелеки У гнізді своїм ще скрекочуть?..»
Щоб на гойдалці погойдатись, Підлітати під саме небо, Сонцю прямо в лице сміятись: Просто так. Як тоді… Без потреби.
Щоб з любовю за руки взятись, У степи просто так побігти, Й ворогам прямо в очі сміятись. Та не знаю: чи зараз зміг би?.. 
Добрий день. Моя юність мила. Пригадай: як колись ми жили?.. Як долали невдач ми брили, І від зради і болю вили.
Добрий день. Моя вперта зрілість. Ти плугами пройшлась по долі. Ти вгризалась у років цілість  І блукала в широкім полі.
Добрий день. Мої сиві роки. З Вами в піжмурки – ще зіграю. Подивіться: «Живий ще поки, Ще зустрінемось. Вас впізнаю».
Я візьму тоді ранець на плечі, Покладу туди свої роки І якісь, ще дитячі речі,  Та й піду собі в світ широкий.
    РІДНЕ  СЕЛО  Люблю в село я приїжджати,
Щоб  цій  землі віддати звіт, Де перший раз сповила мати, Де появився я на світ.
Туди, де вперше босі ноги Ступили кроком, ще малі,
Туди, де сходяться дороги Моєї рідної  землі.
Туди, де найсиніше небо, Де часу зовсім інший біг, Де виникає завжди потреба Ступить на батьківський поріг.
Де жовті верби над ярами, Заліза шмаття по війні, І на руках мозолі в мами Про все нагадують мені.
Там люд простий веде розмову: Про хліб, про мову, про життя, –  Коріння  там і просить слово Якогось може каяття.
За те, що може забуваємо, Де ми родилися людьми, За ті слова, якими граємо, Які народжені з пітьми.
Я там завжди усім прощаю: Образи і потоки сліз, І яничарам, що штовхають Мій потяг чесний під укіс.
Лише собі я не прощаю, Що щось невстиг, недолюбив, Що рідко був у своїм краї, А може дещо й розгубив.
Та все ж, коли я приїжджаю У те село, у ті гаї, Я певен, що десь тут, я знаю, Коріння вкопані  мої. 

 

           

                 

Віктор Глинянський УСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ

   

ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З ЛЮБОВІ

Усе починається з любові. Наш шлях і вродження життя, Який пройти ми всі готові, Аж до кінця, без вороття. Все починається з любові: Бутон троянди у садку, І пісенька про чорні брови, І біла лілія в ставку. Все починається з любові. Коли вершин долаєм світ, Коли ми згинути готові, За ту, що глянула нам в слід. Все починається з любові, Коли ми кричимо: Ура! Коли у бій іти готові, Щоб захистити честь двора. Тобі я кланяюсь. Любов, За тебе йду я до вершини, За тебе згинути готов, Моя прекрасна половина!

Сторінки:
1
2
попередня
наступна