122 роки тому народився Василь Чучупак

  • 28.02.17, 18:32
27 лютого виповнюється 122 роки із дні народження одного з найвідоміших борців за волю України, отамана Холодного Яру Василя Чучупаки.

Чучупак Василь Степанович – військовий і громадський діяч часів УНР, Головний отаман Холодного Яру.

Народився 1895 року в селі Мельники Чигиринського повіту Київської губернії. Батьки — Оксана Сидорівна Лівацька та Степан Григорович Чучупак мали п’ятеро синів: Петро, Орест, Василь, Олекса і Дем’ян. Троє з них: Василь, Петро та Олекса стали повстанськми отаманами.

До Першої світової війни вчитель у Тимошівці Чигиринського повіту. Коли розпочалася Перша світова, братів Чучупаків мобілізували.

У роки війни — прапорщик царської армії. Після повернення з армії вчителював у Пляківці, а потім у Ревівці (нині Кам’янського району Черкаської області).

У 1918 — 1919 роках — мельничанський сотник та медведівський курінний.

В 1919 році — командир Мельничанської сотні самооборони. Перший озброєний відділ для охорони скарбів Мотриного монастиря та рідного села Мельники сформував Олекса Чучупак. Але після поразки в бою з німецькою частиною, односельчани звернулися до Василя, щоб він став отаманом. Незабаром відділ самооборони переріс у полк гайдамаків Холодного Яру, який від лютого 1919 року активно виступив на підтримку Директорії. 10 квітня 1919 року підняв повстання «проти комуни та Совєтської влади за самостійність».

На початку літа 1919 року, підтримав повстання отамана Григор’єва.

У 1919 — 1920 роках — командир полку гайдамаків Холодного Яру, Головний Отаман Холодного Яру. Успішно воював проти біло-гвардійців, зокрема на початку січня 1920 року брав участь у взяті Черкас. Організаційно підпорядковувався отаману Херсонщини і Катеринославщини Андрію Гулому-Гуленку.

У листопаді 1919 року до Холодного Яру прибув отаман Катеринославщини і Херсонщини Андрій Гулий-Гуленко. Тоді Головним Отаманом Холодного Яру був Василь Чучупака. Йому підпорядковувалися отамани Герасим Нестеренко-Орел, Трифон Гладченко, Михайло Мелашко, Сірко, Око, Чорний Ворон (Чорногузько), Мефодій Голик-Залізняк, Семен Вовк, Калюжний, Д. Канатенко, 1-й і 2-й Олександрійські полки.

У лютому 1920 року полк гайдамаків Холодного Яру співдіяв з Армією УНР, яка здійснювала Перший Зимовий похід. 12 лютого в Медведівці командуючим Армією УНР Михайлом Омеляновичем-Павленком була скликана нарада командирів та начальників штабів дивізій Зимового походу. В нараді взяли участь Юрко Тютюнник, отамани Олександр Загродський, Андрій Гулий-Гуленко, Василь та Петро Чучупаки.

Василь Чучупак користувався надзвичайним авторитетом серед населення, на території Черкащини, що найдовше протрималася вільною від окупації більшовиків. Для його нейтралізації ЧК розробило спецоперацію по ліквідації повстанського отамана.

12 квітня 1920 року отамани Холодного Яру з’їхалися на нараду у лісничівку на хуторі Кресельці (зараз в складі села Мельники), що при дорозі з Мельників на Мотрин монастир. Мета: визначити дату повстання проти Совєтської влади, яка, спираючись на російські багнети, намагалася закріпитись на окупованих землях. Схоже на те, що чекісти знали про цей з’їзд (а можливо і ініціювали його), адже при наближені до хутора на загін Чучупаки з лісу несподівано напали. Потрапивши у чекістську пастку, на самому хуторі був оточений та загинув.

Похований у рідному селі.

Батьківський день - Радуниця

  • 26.02.17, 23:34
Батьківський день або, як його ще називають, Радониця (Радуниця) являє собою весняний церковний православний свято особливого поминання померлих. За православним календарем , Радониця є одним з найголовніших поминальних днів, коли прийнято відвідувати кладовища, де знаходяться могили рідних і близьких. 
Це день світлої пам'яті і, як не дивно, радості, бо радість ця народження покійних в нове життя – життя вічне. Щоб вчасно підготуватися до цього православного свята, потрібно знати, якого числа відзначається батьківський день у 2017 році . 
Коли святкується поминальний батьківський день
Всього батьківських днів у році вісім і сім з них припадають на суботу і тому їх називають батьківськими суботами. Але є серед батьківських днів найголовніший, найважливіший свято поминання покійних (Радониця), який завжди випадає на вівторок. 
У свята Радониці немає «свого» числа, він завжди відзначається в різний час, в залежності від того, на яку дату припадає свято Великодня . На другий тиждень, а, якщо бути точніше, через дев'ять днів після Світлого Воскресіння Христового, у вівторок, настає день поминання покійних – перший батьківський день після свята Пасхи. 
У 2017 році головний батьківський день припадає на 25 квітня. 
Батьківський день 2017 - якого числа, дата

Поминальні дні вкрай важливі для всякого православного християнина. Їх називають ще «батьківськими», щоб ми пам'ятали про необхідність піклуватися про душі наших предків. 
Потрібно обов'язково знати дати всіх поминальних днів, щоб не упустити можливість вчасно згадати і пом'янути своїх померлих близьких, рідних і знайомих, сходити на цвинтар і прибрати на могилі. 

Собачье сердце-2

  • 16.02.17, 10:54

Я где-то написал, что прозаик Прилепин балдеет от войны, потому что не нюхал ее.
Мне ответили: Он же был на войне! В Чечне! В ОМОНе...
Роль ОМОНа на войне еще подлежит детальному изучению.
Вы знаете хоть один населенный пункт, который отбил у "бандитов" ОМОН? Да никогда ОМОН подобной ерундой не занимался. Вперед шли десантники, мотопехи и морпехи. И гибли пачками и даже в окружения попадали. Но только не ОМОН. ОМОН же воевать против вооруженных людей не обучен. Только против безоружных.
А вот, когда условный Басаев уходил в другое место, в деревню входил ОМОН. Зачистка. Что это значит? Ловили бандитов? Да ничуть не бывало. Выгоняли женщин, детей, стариков на улицу, били, издевались, обыскивали (грабили) дома и шли дальше.
Если ловили мужчин, увозили их на базы свои, пытали, выдавали родственникам за деньги, живых или мертвых. Или чаще просто убивали и выкидывали на помойку, даже не закапывая.
Вы спросите у моего хорошего друга Александра. Черкассова из Мемориала. Он все последние годы занимается изучением роли ОМОНа в кавказской войне. Он вам такого расскажет про доблестный ОМОН, волосы не то что дыбом встанут - выпадут!
А базы у ОМОНовцев были, как настоящие крепости. За колючей проволокой. Внутри все стены в коврах. Холодильники, телевизоры в каждом углу, друг на друге стопками.
Потом все это везли домой, в свои мухозасиженски, и возвращались снова на войну-мать родну -- грабить, насиловать, пытать и убивать.
Выросший в рязанской деревне Прилепин, или как он тогда назывался, почему пошел в ОМОН? Именно по этой причине.
А как еще парню деревенскому "подняться"? По легкому? Ведь мог в зоотехники пойти. Или в город, на завод. А пошел в ОМОН. И подсел на это дело, как наркоман.
А потом приехал в большой город, и давай Есенина разыгрывать, мол и я весь алфавит знаю.
И удивлялась тусовка и хлопала в ладоши - ОМОНовец умеет книжки писать. Помните, как старушка в Собачьем Сердце пришла на говорящую собачку посмотреть.
Так и тусовка балдела от Прилепина, как 90 лет назад от Шарикова, играющего на балалйке.
Но СОБАЧЬЕ СЕРДЦЕ взяло свое: инстинкт превозмог разум.
И Шариков, обласканный властью и вниманием тусовки городской, отправился "душить, душить, душить".
Так и этот ОМОНОВец, замороженный на время в ледниках российского сознания, отморозился, выбросил балалайку (книжки) и пошел убивать и грабить, то что и должен делать по природе своей.
Мой друг Misha Kozyrev написал мне, что ему "интересно наблюдать за метаморфозами", происходящими с Прилепиным.
А я вот думаю, что пора заканчивать с наблюдением матаморфоз, а позвать Профессора Преображенского и доктора Борменталя.
Пусть сделают медики, как было. 
А то ведь собачку говорящую ни то что в парламент, а и в президенты изберут.
С нашей ОМОНовской страны станется...

Чи потрібен нам гібридний мир ?

  • 15.02.17, 16:29
  Сьогодні, вкотре, почув: ''а що хіба не можна добалакатись'' ? Спочатку ця фраза вискочила з роту Наді Пулі після таємних переговорів у Мінську з Захарком і Плотвою, потім її підхопили рабіновичі, мураєви та інші опозиційні до України гельмінти. 
  Хочу коротко пояснити, чому домовитися з главарями ОРДЛО неможливо.
  Сподіваюсь, що пояснювати те, що ці шістки керуються тузами з Кремля непотрібно, тому зразу перейду до питання: чому неможливо домовитись з Кремлівськими царьками ?

  1. Ще Отто фон Бісмарк сказав, що усі угоди з Росією не варті й паперу на якому вони написані. Тим більше, що можна обмовляти з брихливим КГБістом Путєним, який керує гібридними зільоними чілавечками !?
  2. Якщо з Путєним можна про щось домовитись, то чому й досі з ним не уладнали питання Молдова і Грузія, щодо створених на їх територіях псевдодержав у Подністров'ї та Абхазії, де теж є свої захарки і плотва ? Чи може ти знаєш, хто з сусідів дружить з РФєю ?
  3. І нарешті поясню особисто для Наді Пулі ситуацію по-простому. Надю, сподіваюсь ти пам'ятаєш старий маневр босяків, коли ті підсилали до вас якогось малого шкета-провокатора, який просив закурить і напрошувався на підсрачник, а потім підвалювала кодла  гамсолила вас і вивертала кишені ? Отака й ситуація з ЛДНР, які і є такі собі шкети-провокатори. То ти будеш домовлятися зі шкетами, чи зразу віддаси копійки з кишені пахану ? 
  Одже, домовлятися про мир з рашо-шоблою неможливо. Є два варіанти миру : перемога або поразка. Щоправда, Путєн може підписати рукою шкета-провокатора гібридний мир, яким, як сказав Бісмарк, можна зразу підтерти дупу . . . 
  Чи потрібен нам мир на умовах Пуйла, адже проти лома нема прийому ? Проте, прийом є - це інший лом, який зветься НАТО. Ось саме тому Путєн відкусює шматок за шматком у сусідів, а манюсіньку Естонію не чіпає. 
  Тож міркуймо панове !

Барацьба УПА і Беларускай Самаабароны супраць расейскай акупацыі

  • 13.02.17, 16:30
 Архіўныя дакументы сведчаць, што атрады украінскіх нацыяналістаў разам з часткамі Беларускай Самаабароны з канца 1930-х і да сярэдзіны 1950-х гадоў актыўна дзейнічалі на тэрыторыі паўднёвых абласцей Беларусі. У жніўні 1941 года атрады УПА (каля 10000) сумесна з падраздзяленнямі Беларускай Самаабароны (БСА) (5000) правялі "зачыстку" Палесся ад рэшткаў Чырвонай арміі.
 Тарас Баравец (Тарас Бульба), командувач УПА на білоруському Поліссі, 1941 р.

Тарас Баравец (Тарас Бульба) Камандуючы УПА на беларускім Палессі

 Палеская Сеч, Украінская паўстанцкая армія атамана Бульбы Бараўцы, падпольная ўзброеная фармацыя, створаная на Палессе (Паўночная Украіна) ўлетку 1941 года, у вёсцы Немовичи Сарненского раёна на Ровенщине. Атаманам Тарас Бульба быў выдадзены першы загад аб пачатку барацьбы і стварэння паўстанцкай арміі. Аснову арганізацыі былі закладзеныя яшчэ ў 1940 годзе, а першыя узброеныя фармацыі быў створаны з пачаткам  вайны ў чэрвені 1941 года. Бульбашы ваявалі як супраць нацыстаў, так і супраць савецкіх войскаў. Найбольшы размах Палеская Сеч набыла ў 1942 годзе, калі ў яе шэрагах было да 15-ці тыс. Чалавек.
 
 Рыхтуючыся да актыўных баявых дзеянняў супраць савецкіх партызан, Бульба Боровец адаслаў дэлегацыю ў Беларускай Народнай самаабароны на чале з харунжым Пятром Довматюком-Налівайка. Беларуская народная самаабарона была падобная Палескай Сечы: беларусы хацелі здабыць незалежнасць. Камандаванне Беларускай самаабароны ухваліў план бульбаўцы аб сумесных баявых дзеянняў супраць савецкіх партызан. Аддзеламі Беларускай самаабароны камандаваў капітан Усевалад Родзька і яго намеснік паручнік Міхаіл Вітушка. Яны дзейнічалі пад палітычным кіраўніцтвам прафесара Радаслава Астроўскага, які потым быў абраны Прэзідэнтам Беларускай Цэнтральнай Рады.
  У Палескай Сечы ўзняўся баявы дух, а войскі атрымалі лепшы навучанне.
  Першай мэтай перад Палескай Сечью цяпер стаяла вызваленне украінскага і беларускага Палесся ад савецкіх войскаў. Але гэта была нялёгкая справа, бо навучанне і ўзбраенне Палескай Сечы выглядала горш, у параўнанні з рэгулярнымі часткамі Чырвонай Арміі.
20 жніўня было пачата наступ на пазіцыі савецкіх войскаў на Палессі. Сілы Палескай Сечы налічвалі 15 тыс. Чалавек разам з часткамі Беларускай самаабароны. Паколькі савецкія войскі мелі перавагу ў тэхніцы і падрыхтоўцы, бульбашы не ўступалі ў адкрыты бой, а дзейнічалі асобнымі атрадамі. Атакуючы ноччу, бульбашы наносілі цяжкія страты ворагу, і хутка адыходзілі. 21 жніўня быў узяты Олевск, а да канца жніўня, савецкія войскі былі адкінуты з Палесся. Гэта была першая ўдалая сумесная аперацыя УПА і Беларускай самаабароны ў барацьбе з расейскімі і нямецкімі акупантамі.
  У Беларусі дзейнічалі значныя сілы АУН, аб'яднаныя Брэсцкім абласным кіраўніцтвам пад кодавай назвай «Крычаўскі». У 1948 годзе гэтую структуру перайменавалі ў Беларускі акруговай провад «Ніва», які ў 1952-м аб'ядноўваў 3 надрайонные правады: Брэсцкі, Кобрынскі і Пінскі. Акрамя тэрытарыяльных звёнаў АУН на тэрыторыі Брэсцкай, Пінскай і Палескай абласцей БССР у 1944 году знаходзіліся пидпорядкованни ім узброеныя фармаванні УПА. За ўсё да лета 1944 года на тэрыторыі Беларусі фарміравання ОУН - УПА налічвалі прыкладна 15 000 чалавек. У адной толькі Брэсцкай вобласці ў 1944 году дзейнічала 120 невялікіх атрадаў УПА Палеская Сеч. Пасля вызвалення Беларусі ад нямецка-фашысцкіх захопнікаў ўкраінскія-беларускія партызаны зрабілі стаўку на ваенныя аперацыі супраць частак савецкай арміі, унутраных войскаў, тэрытарыяльныя органы НКВД і НКГБ, савецкага партактыве. Найбольш інтэнсіўна на тэрыторыі БССР дзейнічалі атрады Дворко, Ермака, Канапелька, Арцямчук, Юшчык, Саўчука і інш. Атрады УПА актыўна займаліся распаўсюд улётак і розных заклікаў да насельніцтва. На думку некаторых беларускіх даследчыкаў, агітацыйныя матэрыялы друкаваліся ў Пінску. Дарэчы, паштоўкі распаўсюджваліся не толькі ў вёсках, але і ў гарадах, напрыклад, Іванава і Драгічыне. Тэксты зваротаў друкаваліся на беларускай і ўкраінскай мове.
  У перыяд з 1944 па 1946 гады УПА ажыццявіла на тэрыторыі Савецкай Беларусі 2384 дыверсіі і тэракты, у выніку якіх загінулі 1012 чалавек. Адной з гучных акцый, праведзеных украінскімі нацыяналістамі, быў падрыў ў Пінску гарадскога клуба, у якім праходзілі партыйныя сходы. У выніку гэтага тэракту загінуў значная колькасць савецкіх вайскоўцаў, партработнікі і грамадзянскіх асоб. У сакавіку 1949 года атрады УПА сумесна з падраздзяленнямі беларускіх нацыяналістаў напалі на будынак дзяржустановы ў Гайнаўцы. Некаторыя агульныя атрады УПА-Самаабароны даходзілі нават да Навагрудак Гродзенская вобл.
  У савецкі час пра гэта не прынята было пісаць, але важным фактарам у дзейнасці УПА-Самаабароны на тэрыторыі БССР была падтрымка гэтых фарміраванняў з боку мясцовага насельніцтва. Многія даследчыкі падкрэсліваюць, што без дапамогі з боку мясцовых жыхароў атрады не змаглі б эфектыўна функцыянаваць на працягу 10 гадоў.
  
  

Чеченская война и АТО в Украине

  • 12.02.17, 19:02


Сравнивать вону в Чечне и антитеррористическую операцию в Украине нельзя. Основным различием является то, что там был чеченский народ который не хотел жить в составе чужого государства. У нас же Украина ведет войну с агрессором РФ при этом старается максимально ограждать и защищает своих граждан от агрессоров отчасти с этим связаны малые темпы продвижения наших войск.При этом РФ проводит агрессию против Украина по схожему сценарию с тем как это было в Чечне а потом в Грузии.

Ниже приведена правдивая и детальная информация о войне Чечни за независимость в период 1994-1996 годов.

Первая Чеченская война - военный конфликт между Российской Федерацией и Чеченской Республикой Ичкерия который происходил преимущественно на территории Чечни в период с 1994 года по 1996 год. Результатом конфликта стала победа чеченских вооруженных сил и вывод российских войск, массовые разрушения, жертвы и сохранение Чечней независимости. Конфликт заключался в стремлении России присоединить к себе Чеченскую Республику Ичкерию, которая с соблюдением всех законодательных норм и Конституции СССР была преобразована сначала в союзную республику в составе СССР, став шестнадцатой союзной республикой, а затем реализовала свое конституционное право на выход из состава СССР. Это осуществлялось опираясь на Закон СССР «О порядке решения вопросов, связанных с выходом союзной республики из СССР» в третьей статье которого обеспечивалось право автономных образований на выход из состава СССР или своей союзной республики. Эти действия не только не были обжалованы и отменены правительствами СССР и РСФСР, но и были признаны и официально утвержденные ими. Таким образом Чеченская Республика Ичкерия придерживаясь законов стала легитимной независимым государством и была частично признанным государством, которое тогда признали Афганистан и Грузия. Поэтому агрессивное нападение России на Чеченскую республику можно считать с такой позиции актом агрессии против независимого государства и нарушением норм международного права. Российская сторона обвиняла чеченское руководство во главе с Джохаром Дудаевым в эскалации конфликта, несмотря на постоянные предложения последнего вести переговорный процесс, также Российская Федерация де-юре не признавала независимость Чеченской Республики. Первая чеченская война стала одним из самых масштабных вооруженных конфликтов в новейшей истории, а битва за Грозный стала крупнейшей битвой в Европе со времен окончания Второй мировой войны. В результате боевых действий большое количество чеченских населенных пунктов было разрушено во время войны погибло около 120 .000 мирных чеченских жителей, многие из которых - дети. Около 200 .000 были ранены. Также почти половина населения Чечни (треть из которых составляли русские, армяне и евреи). Стала беженцами. В ходе войны русскими войсками проводились как целенаправленные массовые убийства, уничтожение и геноцид этнических чеченцев, так и уничтожение как результат способа ведения боевых действий русскими войсками (в частности массированным авиабомбуванням и артобстрелам результате которых например город Аргун и столица Чечни - город Грозный были почти полностью разрушены) который также часто был направлен на уничтожение мирных чеченцев, а иногда просто был неадекватным применением силы и не учитывал потери среди гражданских, которые они испытывают в результате военных операций. Российская сторона в свою очередь заявляла о фактах геноцида русского населения в Чечне, по утверждению ее официальных представителей было одним из поводов конфликта. Официально российской стороной конфликт назывался «мерами по поддержанию конституционного порядка».

В 1991 году после декларации о государственном суверенитете, Чечено-Ингушская АССР была трансформирована в союзную республику в составе СССР став шестнадцатой союзной республикой в составе. Это осуществлялось учитывая принятый Верховным Советом СССР 9 апреля 1990 закон «О порядке решения вопросов, связанных с выходом союзной республики из СССР», в третьей статье которого были такие слова: «В союзной республике, имеющей в своем составе автономные республики, автономные области и автономные округа, референдум проводится отдельно по каждой автономии. За народами автономных республик и автономных образований сохраняется право на самостоятельное решение вопроса о пребывании в Союзе ССР или в союзной республике, значит, а также на постановку вопроса о своем государственно-правовом статусе ». Эти решения были признаны и утверждены правительствами СССР и РСФСР. Впоследствии парламент России пошел на раздел Чечено-Ингушетии, хотя против этого выступала не только большая часть ингушей, но и около 40% чеченцев. Многие аналитики склонны видеть в этом решении намерен столкнуть очень близкие народы - ингушей с чеченцами, между которыми отныне проходит граница. Ведь до сих пор они жили вперемешку. Впоследствии Чеченская республика, следуя законам и Конституции СССР реализовала свое конституционное право на выход из состава СССР став независимым государством. После этого Чеченская республика стала первым государством (из числа государств Варшавского договора и бывших советских республик), которая заключила соглашение с РСФСР о выводе российских (бывших советских) войск со своей территории и полностью вывела их. Этими действиями Россия юридически признала независимость Чеченской республики.

Итак российской стороной фактически признавалась независимость Чечни, а юридическое оформление признания ее независимости откладывалось до 2001 года.После этого наступил период закрепления мира, в течение которого к 31 декабря 1996 был завершен вывод всех российских войск с территории Чечни. 27 января 1997 в Чечне состоялись президентские и парламентские выборы. Президентом Чеченской Республики Ичкерии стал Аслан Масхадов. 12 мая 1997 в Москве Борис Ельцин и Аслан Масхадов подписали Договор о мире и принципах взаимоотношений между Российской Федерацией и Чеченской Республикой Ичкерия, где последняя признавалась как субъект международного права, т.е. как независимое государство. Мирный договор окончательно закрепил военные и политические результаты чеченского конфликта 1994-1996 годов, в котором Россия одержала сокрушительную военную поражение.
потери
Согласно официальным российским данным русская армия потеряла убитыми и пропавшими около 5.500 воинов. Однако, по мнению большинства исследователей эти данные занижены во много раз. Вероятной является цифра в 20.000-50.000 убитых российских солдат, которую и называют большинство независимых исследователей. Существуют данные, что российское руководство не вносило в списки потерь военнослужащих-контрактников (которых часто набирали из безработных и бездомных). Стоит также отметить, что 83% военнослужащих, воевавших в Чечне, происходили из сельской местности. Погибших из их числа, так же как и воспитанников детских домов, вероятно, не вносили в официальные списки потерь, поскольку вероятность того, что данные о них как о пропавшими без вести в Чечне дойдут до широкой общественности и средств массовой информации равна нулю. Вполне вероятно , что именно таким образом в свое время были занижены советские потери в Афганистане, где по некоторым оценкам официальные данные о потерях были занижены более чем в десять раз. По данным российского комитета солдатских матерей только солдат регулярных частей срочной службы (кроме контрактников и частей специальных служб) погибло 14.000 солдат.  По чеченскими официальным данным потери русской армии составили до 80.000 убитыми. Потери чеченской армии по официальным чеченскими данным составили около 3.000 военнослужащих, в частности длительное время официальной была цифра в 3.800 погибших чеченских военнослужащих, однако в 2000 году Аслан Масхадов заявил о 2870 погибших. Однако следует отметить, что эти цифры могут учитывать не все боевые потери, поскольку некоторые подразделения ополчения формировались на местах с местного населения, часто в ходе боевых действий, и точных данных по ним официальные представители Чеченской Республики Ичекерии не имели. Независимые исследования представляют потери чеченской армии от 2.500 до 4.000 убитых солдат. Потери среди мирного населения Чечни составили, по разным оценкам, до 120.000 убитыми. Александр Лебедь, который заключал Хасавьюртський мир с российской стороны, в свое время заявил о 80.000-100.000 убитых мирных жителей Чечни и 240.000 раненых.
Российские военные преступления

Любая война с позиций гуманизма является преступлением. Международные правозащитные организации обвиняют непосредственно российскую сторону по неадекватного применения силы до, во время и после Первой Чеченской войны, в результате чего гибли преимущественно мирные жители; при этом подобные последствия осознавались российским военным руководством, а следовательно их действия были умышленными и направлялись на уничтожение именно мирного населения. Во время боевых действий происходили прямые погромы и резня чеченского гражданского населения, в частности при Самашськои резни в 1995 году. Русские воины нередко прибегали к захвату заложников из числа мирных чеченцев, в частности в Самашках в марте 1996 года и в Грозном в августе 1996 года. После завершения боевых действий правозащитниками было найдено множество массовых захоронений чеченцев, среди которых было немало людей со следами пыток и издевательств. В фильтрационных лагерях созданных русскими держались преимущественно мирные чеченцы подвергались там бесчеловечного обращения, которых там пытали и убивали. Российские военные нередко похищали чеченских жителей и впоследствии требовали выкуп у их родственников. Обеими сторонами конфликта практиковались пытки и казни военнопленных.

Источник - http://uk.wikipedia.org/wiki/Перша_чеченська_війна

Голодомор был-так почему вместо жертв у Кремля памятники палачам

  • 31.01.17, 20:44
Как возникла тема к расследованию?  

 Искусственная блокада Ленинграда: миф развенчан. Кому он был выгоден?
О пушечном и трудовом мясе никто не думал. Его нещадно бросали на алтарь войны.
https://snob.ru/profile/25185/blog/109837 …
1
Лэди Гаага @Ukr_ukrop

Я когда-то, как и многие советские дети, рыдал над дневником девочки, буднично описавшей голодную смерть близких и страшную жизнь осаждённого города, жизнь, которая едва ли лучше смерти. Дневник не был дописан - девочка и сама умерла от голода.

За время блокады города войсками Вермахта и союзников Германии, с 8 сентября 1941 до 27 января 1944 года, в Ленинграде погибло до двух миллионов человек (по оценкам Википедии, от 600 000 до 1 500 000), при чём эти данные не учитывают ленинградцев, скончавшиеся уже после эвакуации из города, а таких тоже было немало: методов лечения пациентов в состоянии крайнего истощения ещё не было, и смертность оказалась очень высока.

От обстрелов и бомбёжек погибло лишь около 3% ленинградцев, остальные 97% умерли от голода, и в этом нет ничего странного, так как были недели, когда ежедневный паёк некоторых категорий горожан составлял всего 125 граммов хлеба - это столько, сколько многие из нас съедают за завтраком, намазывая хлеб маслом или джемом, заедая им омлет или сырники...

Но блокадный хлеб отличался от привычного нам: при его производстве использовали пищевую целюлозу, хлопковый жмых, еловую хвою... Но и такой хлеб выдавали по карточкам, которые можно было потерять, которые могли украсть - и люди просто оставались наедине с голодом: большинство наших современников не понимают, что это такое - голод, они никогда не испытывали его, они путают с голодом привычку к регулярному приёму пищи.

А голод - это когда ты ешь крыс, голубей, тараканов.

Голод - это когда ты убиваешь собственого кота, чтобы его съесть.

Голод - это когда ты заманиваешь к себе женщину, чтобы убить её и сожрать.

В декабре 1941 года в Ленинграде выявили 26 людоедов.

В январе 1942 года уже 336 человек.

А за первые две недели февраля арестовали уже 494 людоеда.

Я не искал полных данных о людоедстве в Ленинграде, но нет сомнений в том, что даже и эти цифры не отражают реального положения вещей.

Итак, история блокады Ленинграда - это один из величайших кризисов человечества, история беспримерного личного героизма миллионов ленинградцев и миллионов личных трагедий.

Но вот вопрос - а была ли возможность сберечь жизни ленинградцев?

Нет, я даже не говорю об отказе от обороны и сдаче города немцам, хотя ужасные последствия для горожан в таком случае, выдвигавшиеся советской пропагандой в качестве причины выбора обороны даже в условиях полной блокады, - вряд ли достаточно обоснованы.

Я говорю о другом.

О том, что Ленинград все годы блокады не просто выживал.

Ленинград производил промышленную и военную продукцию, поставляя её не только в войска, защищавшие город, но и "на материк" - за пределы кольца блокады:

За второе полугодие 1941 г., ..., Ленинград дал фронту 713 танков , свыше 3тыс.полковых и противотанковых орудий , более 10300 минометов , 480 бронемашин , 58 бронепоездов.

Кроме того , за июль –декабрь 1941 г. фронт получил более 3 млн. снарядов и мин, 40 тыс. реактивных снарядов, большее количество другой боевой техники...

Выпускаемые в городе артиллерийские орудия, миномёты и боеприпасы направлялись не только на Ленинградский фронт, но и под Москву.

В самый разгар битвы за столицу из осаждённого Ленинграда было отправлено свыше 400 полковых пушек, около 1 тыс. миномётов различных калибров и почти 40 тыс. бронебойных снарядов. 28 ноября 1941 г. командующий Западным фронтом Г.К.Жуков прислал в Ленинград телеграмму: “Спасибо ленинградцам за помощь москвичам в борьбе с кровожадными гитлеровцами”.

Ленинградская промышленность неуклонно увеличивала выпуск боевой техники, вооружения и боеприпасов. Если принять производство военной продукции в первом квартале 1942г. за 100 проц. , то в третьем она составила 488,1 проц., а в четвёртом -572,8 проц.

В 1942г. промышленность Ленинграда дала фронту 60 танков, 692 орудия, более 1500 миномётов, 2692 станковых пулемёта, 34936 автоматов ППД, 620 автоматов ППС, 139 ручных пулемётов.

Ленинградские заводы достроили (построили) 38 боевых кораблей (в том числе 2 миноносца, 1 подводную лодку, 6 торпедных катеров, 2 морских охотника и тд).

Что же получается?

С одной стороны, ленинградцам не хватало продовольствия, и они погибали от голода.

С другой стороны, для организации эвакуации не имелось достаточного количества транспорта, и из города не успевали вывозить всех, кто не был нужен для производства военной и другой промышленной продукции - а паёк этих людей даже официально был в три раза ниже, чем для занятых в цехах, т.е., голодная смерть им была практически обеспечена - голодная смерть без смысла и пользы для обороны, для страны, для себя и своих близких.

Но с третьей стороны, в то же самое время, когда в Ленинград не завозили в достаточном количестве продовольствия, туда ухитрялись завозить сырьё и материалы для обеспечения нужд городских промышленных и военных предприятий, и тогда же, когда не хватало транспорта для эвакуации умирающих ленинградцев, - этот транспорт находился для вывоза сотен танков, тысяч орудий, десятков тысяч пулемётов и миномётов, сотен тысяч автоматов, огромного количества снарядов...

Что это значит?

Это значит, что на самом деле существовала возможность поставлять в Ленинград достаточное количество продовольствия, и эвакуировать гораздо больше ленинградцев и гораздо быстрее - не доводя ситуацию с продовольствием в городе до критической.

Это значит, что трагедия в блокадном Ленинграде произошла по воле коммунистического режима страны, в соответствии с решениями партии и правительства СССР.

Это значит, что мы ошибались, возлагая всю ответственность за гибель ленинградцев - блокадников на Гитлера и немецкое командование.

Это значит, что ответственность за гибель миллиона, возможно, полутора или даже двух миллионов ленинградцев, с Гитлером разделил Сталин, и другие руководители СССР.


Это значит, что власти нашей страны имеют опыт бесчеловечных, антинародных решений, и многолетней лжи своим гражданам.

Там цвіт прекрасний України довічним сном калинно спить

  • 26.01.17, 23:01
Перед Крутами… Буде сказано багато слів. Буде повторено достатньо міфів щодо тих боїв. Хтось знову промовить «їх кинули невмілих і беззбройних на смерть…» - угу, влада зливає патріотів, версія 1917го.
В Перші Визвольні Змагання не бракувало молодих амбітних людей, котрі були здатні розвертати історію в потрібний бік. Це були геть не хіпстери чи онучі. Попри молодий вік, багато хто мав за плечима світову війну. Тоді було ще тяжче, ніж зараз, але вони боролися. Тоді не було Фейсбуку, щоб розповісти один одному про те, як класно звалить туди де добре, бо нас там поки нема… Петро Дяченко – народився 1895 р. на Полтавщині. Учасник Першої світової війни. Лицар Ордену Залізного Хреста. На початок війни йому було 19. У грудні 1917 в українському війську, йому 22 роки. 23 листопада 1918 р. його призначено сотенним, через два місяці - курінним. З 27 червня 1919 р. – командир Окремого кінного запорозького республіканського полку, пізніше перейменованого на кінний полк Чорних запорожців. Полк, яким командував Дяченко, напередодні Зимового походу нараховував 212 шабель, 11 важких кулеметів «Максим», 9 легких кулеметів «Люїс», одну гармату. Разом 417 козаків і старшин. Ними командував 24 річний молодий чоловік. Семен Лощенко – народився 1893 р. В українському війську від травня 1917 р. В бою під Крутами в чині сотника вдало керував імпровізованим панцерним потягом з однією гарматою. На той момент йому 24 роки. Про Лощенка під Крутами очевидці писали: «незрівняний артилерист, людина великої одваги, стріляв надзвичайно влучно і швидко…». В 25 років – командир пів-батареї гарматного куреня. В 26 років – учасник Першого Зимового Походу. Євген Коновалець – народився 1891 р. Перша світова – в 23 роки мобілізований до австрійського війська. В 26 створює Галицько-буковинський курінь січових стрільців у Києві. В 27 – січові стрільці під його командування придушують заколот більшовиків в Києві. В 27-28 років командував дивізією і корпусом. В 30 років вимушено опинившись в еміграції не склав рук і шукав шляхи для організації українського спротиву. Аверкій Гончаренко – народився 1890 р. В 22 роки із відзнакою закінчив Чугуївське юнкерське піхотне училище. В Першу світову командував батальйоном. За особисту хоробрість нагороджений Георгіївським хрестом 4 ступеня. В 27 років – 1917р. – викладач тактики, топографії і фортифікації Київської школи прапорщиків, яку українізував, створивши на її базі Першу юнацьку військову школу ім. гетьмана Б. Хмельницького. У 28 р. командував українськими підрозділами в бою під Крутами. Василь Тютюнник – народився 1890 р. В 1917 році - підполковник (27 р.). В 28 років – заступник начальника Генштабу, начальник оперативного відділу. 1919 рік – в 29 років розробив Проскурівську операцію проти більшовиків. Начальник штабу армії УНР. Генерал-хорунжий – в 29 років! Марко Безручко – народився 1883 р. В 25 років закінчує Одеське піхотне юнкерське училище. В 31 рік – Миколаївську військову академію в Петербурзі. Пройшов Першу світову, поранений. В 35 років - начальник оперативного відділу Головного управління Генерального штабу Армії Української Держави. В 36 – начштабу окремої бригади імені Симона Петлюри, начштабу корпусу Січових Стрільців. В 37 років - командир 6-ї Січової дивізії Армії УНР. Спільно з польською армією звільняв Київ. Разом із начштабу дивізії полковником Всеволодом Змієнком очолив героїчну оборону міста Замостя (28 серпня — 2 вересня 1920) та вийшов переможцем у запеклих боях союзних польсько-українських військ проти першої кінної армії Будьонного. Михайло Білінський - народився 12 липня 1883р. В 34 роки створює українські екіпажі на крейсері «Світлана» та ескадрених міноносцях «Україна» і «Гайдамак» (Балтійський флот), що спонукало до аналогічних дій екіпажі кораблів Чорноморського флоту. В 35 років призначений міністром морських справ УНР (1918 р.), отримує звання контр-адмірал. В 36 років починає формувати підрозділи морської піхоти України і в лютому 1919 створює полк морської піхоти, як спецпідрозділ (!). Потім розширюється до дивізії. Разом із морськими піхотинцями учасник Першого зимового походу. Загинув у нерівному бою із Червоною Армією під час Другого Зимового походу, щоб не здаватися ворогу – застрелився. Йому було 38. Всеволод Петрів – народився 1883 р. В 17 років закінчує Київський кадетський корпус. В 19 – військове училище в Петербурзі. В 27 років - (1910 р.) Миколаївську академію генштабу. В Першу світову нагороджений Георгієвською зброєю та «всіма орденами до Святого Володимира III ступеня з мечами та бинтою». В 34 роки бере активну участь в створенні українського війська. Командир 3 Запорізького куреня, що став полком кінних гайдамаків ім. Костя Гордієнка. В 36 років (1919 р) - військовий міністр УНР. В 39 років – начальник генерального штабу УНР. Коли 1920 року українське військо вимушено опинилося в таборах для інтернованих, однією із вимог «союзників» була здача особистої зброї. Коли черга підійшла до генерала-хорунжого армії УНР Всеволода Петріва, він не віддав своєї шаблі полякам — демонстративно переламав її власними руками. Михайло Омелянович-Павленко – народився 8 грудня 1878р. В 24 роки йде добровольцем на російсько-японську війну. В 34 бере участь в Першій Світовій. В травні 1917 року стояв у витоків українських збройних сил – йому 37. В 41 рік – командарм армії УНР. Очільник легендарного Зимового Походу. В розпал війни за Україну Дяченку – 24 роки, Тютюннику – 27, Коновальцю – 27, Шрамченку – 26, Омеляновичу-Павленку – 40, Білінському – 36…. Ну, розкажи, як тобі тяжко жити і ти хочеш емігрувати… Ceterum censeo Carthaginem delendam esse Віталій Гайдукевич © Майже сто років тому - 29 січня 1918-го нерівний бій біля невеликого містечка на Чернігівщині, хоч і не врятував Київ від захоплення більшовиками, проте став символом самопожертви українських юнаків http://espreso.tv/article/2015/01/29/ilovayskyy_kotel_pid_krutamy
"Крути" Там цвіт прекрасний України довічним сном калинно спить"

Бойовики Новаросії зігнали оскому на літаку

  • 24.01.17, 14:28
МіГ-29 (9-12) з Луганського авіаційно-технічного музею.

В січні 2011 року з Харкова в Луганськ було перевезено МіГ-29 (9-12) для експозиції Луганського авіаційно-технічного музею.

(Луганськ, 2011 рік)

Вказаний літак раніше використовувався в якості навчального стенду для курсантів ХУПС та був окрашений в схему “Українські соколи” хоча до пілотажної групи відношення не мав.

(Чугуїв, 2001 рік. Борт 28 прибув для навчання курсантів. В подальшому буде перекрашений)

(Харків, 2010 рік)

В 2014 році був пошкоджений (розстріляний ) бойовиками терористичної організації ЛНР.

Єдиний що вижив Хортен Ho 229 - "Stealth винищувач Гітлера"

  • 23.01.17, 16:26
 
ДОЛЯ:facebookщебетати

Хортен Ho 229, як правило, відомі кілька унікальних імен. Літак був названий H.IX, братами Horten. Ідентичність Ho 229 було дано площині Міністерством німецької авіації. Іноді це також називають Gotha Go 229, тому що Gothaer Waggonfabrik було ім'я німецького виробника, який виготовлений літак.

Цей літак був недавно назвав "Гітлера Stealth винищувач", незважаючи на те, що стелс потенціал літака може бути випадковим. Згідно Вільям Грін, творець "Warplanes Третього рейху," Хо 229 був головним "літаюче крило" повітряний корабель з реактивним двигуном.

Це був основний площині з елементами у своїй конструкції, які можуть бути в яких йшлося прихованому інновації, перешкоджати здатності радара, щоб ідентифікувати літак.

Ho-229-Udvar-Туманний-2015 CDD-99Хортен Ho 229 відновлюється на Стівена Удвар-Хейз (Кредити: Cynrik де Декер)

Лідер німецького Люфтваффе, Рейхсмаршал Герман Герінг, нагороджений німецької авіації машинної індустрії, що називається мета "3 X 1000". Герінг був потрібен літак, який може перевозити 1000 кг бомб (2200 фунтів), з областю 1000 км (620 миль) і швидкість 1000 км / год (620 миль на годину).

У Хортен Brothers брав постріл в літаючий конструкції крила легкі планери з 1930-х років. Вони думали, що з низьким рівнем аеродинамічного опору планерів, які були зроблені раніше могли бути основою для роботи, яка відповідала б запити Герінга. Крила літака H.IX були зроблені з використанням двох вуглецевих настояний фанерні дошки, скріплених між собою з тирсою і вугіллям суміші.

У 1943 році 500000 Reich Marks були нагороджені брати Horten Герингом, щоб зібрати і літати кілька моделей всього крила і реактивних Хортен H IX. Hortens прилетів планер в березні 1944 р літальний апарат не схожа ні на поточній площині використовується під час Другої світової війни.

Це виглядало принципово такий же, як у ріжучої кромки американського B-2 бомбардувальника. Герінг був дуже натхненний з планом і передав його від Hortens до німецької авіаційної організації Gothaer Waggonfabrik.

На Gothaer, план пережив кілька примітних оновлень. Результатом стала модель реактивного харчування, H.IX V2, який вперше було піднято на 2 лютого 1945 року.

Виключений з підприємства, в Хортен Брати працювали з Хортен H.XVIII, який був також відомий як Бомбардувальник Amerika.Хортен H.XVIII була просто спроба задовольнити німців хоче виготовити літак, який може досягти Сполучених Штатів. Після декількох експериментальних польотів, Ho 229 був доданий до німецького Jger-Notprogramm або програми надзвичайної винищувальної, 12 березня 1945 року.

Робота над наступною моделлю виконання літака, H.IX V3, закінчив, коли американський 3-й армії VII корпус прийшов на завод в Готської Friederichsroda на 14 квітня 1945 року.

У 2008 році Northrop-Grumman, використовуючи ті конструкцій плани, які були доступні, сфабрикували покоління повнорозмірного з H.IX V3, використовуючи тільки ті матеріали, які були доступні в Німеччині в 1945 році Вони вивчили основні уцілілих частин Ho 229 V3, які були розміщені в Смітсонівському Національному музеї авіації і космонавтики Пол Е. Гарбер з відновлення та зберігання на околиці Вашингтона в Suitland, штат Меріленд.

Ho-229-Udvar-Туманний-2015 CDD-97Хортен Ho 229 відновлюється на Стівена Удвар-Хейз (Кредити: Cynrik де Декер)

Інженери Нортроп необхідно, щоб побачити, чи може німецькі літаки дійсно бути стійкими до радару. Northrop спробував нельотна відтворення на його секретної радарної тестування офіс в Tejon, штат Каліфорнія. Під час тестування, частоти, використовувані англійськими радарних офісами у напрямку до кінця війни були спрямовані на відтворення. Том Dobrenz, A Northrop Grumman стелс майстер, сказав по відношенню до H.IX, "Цей проект дав їм тільки про скорочення на 20% дальність виявлення РЛС в порівнянні зі звичайним винищувачем дня."

У поєднанні з швидкістю H.IX, після того, як підібраний радара британської Батьківщиною оборони, Королівські ВПС мали б всього 8 хвилин з моменту виявлення літака, перш ніж він підійшов до Англії, а не стандартні 19 хвилин.

У той час як дизайн виявився непомітним, він був стверджував, що він не був призначений, щоб бути непомітним. Там немає ніяких письмових доказів в Німеччині, що дизайн повинен був бути те, що пізніше буде визнаний прихованому інновацій.

У статті , складеної Реймар Хортен, транслюється в версії аргентинського авіаційного журналу Revista Насіональ де Aeronautica травня 1950, Reimar складається, "... з появою радіолокації, дерев'яні конструкції, які вже були розглянуті античний, знову перетворився на щось сучасне. Як відображення електричних хвиль на металевих поверхнях добре, так буде зображення на екрані радара; навпаки, на дерев'яних поверхнях, що відображення мало, вони в результаті чого ледь видно на радарі. " 
В кінці 1970 - х і початку 1980 - х років, дані стали руйнуватися в засобах масової інформації про те , що Сполучені Штати роблять важливу роботу в літаках з невидимості інновацій.

У 1983 році Reimar Хортен писав в Nurflugel: Die Geschichte дер Horten-Flugzeuge 1933-1960 (Герберт Weishaupt, 1983), що він хотів приєднатися суміш деревної тирси, деревного вугілля, і вставити між шарами деревини, обрамлені великі території зовнішня поверхня крила HIX, щоб захистити, сказав він, «весь літак" від радара, в світлі того факту, що "вугілля повинен ковтати електричні хвилі.

Під цим щитом трубчастий сталевий, [планера] і двигунів, [буде] "непомітного" [радаром] "(стор. 136, інтерпретація автором).

4634_640Хортен Ho 229 відновлюється на Стівена Удвар-Хейз (Кредити: Cynrik де Декер)

До 1983 року основні елементи американської прихованому інновацій були на грані того, надбанням громадськості.

Після війни, останні наукові удосконалення виникла ідея планування планер літака, який міг обійти радар. Було встановлено, що з реактивним двигуном, пролетівши конструкція крила, точно так само як Хортен Ho 229 матиме невелику радіолокаційну перехресну область до традиційних сучасним твін-двигуна літака. Це відбувається тому, що крила були об'єднані в фюзеляжі і не було ніяких великих гребних дисків або вертикального і горизонтального оперення, щоб дати пересувними радіолокаційну помітність.

Reimar Хортен сказав він змішується вугілля пил з деревної пастою, щоб ввібрати електромагнітні хвилі (РЛС), яку він прийняв міг захистити літак від ідентифікації британського раннього попередження наземного радара, який працював в 20 до 30 МГц (верхній кінець ВЧ-діапазон), який називається Chain Home радар.

Інженери компанії Northrop Grumman-корпорації був великий інтерес до Ho 229, і деякі з них пішли в офіс Смітсонівського музею в Сілвер-Хілл, штат Меріленд в 1980-і роки, щоб дізнатися і вивчити V3 планера. Група інженерів з Northrop-Grumman зробив деякі електромагнітні експериментування багатошарові дерев'яні конуси носа середньої зони і3 в.

Шишки 3/4 дюйма (19 мм) і складається з тонких листів шпону. Група зробити висновок, що існує, звичайно, деякі тип проводить елемента в пасті, оскільки сигнал радара зменшило широко, як він пройшов через конус.

Так виходить, Гітлер був далеко поряд з розробкою літака, який був далеко попереду свого часу!

Horton7

Хортен Ho 229 відновлюється на Стівена Удвар-Хейз (Кредити: Cynrik де Декер)

Ho-229-Udvar-Туманний-2015 CDD-100Хортен Ho 229 відновлюється на Стівена Удвар-Хейз (Кредити: Cynrik де Декер)Horton6Хортен Ho 229 відновлюється на Стівена Удвар-Хейз (Кредити: Cynrik де Декер)Horton3Хортен Ho 229 відновлюється на Стівена Удвар-Хейз (Кредити: Cynrik де Декер)Horton5Хортен Ho 229 відновлюється на Стівена Удвар-Хейз (Кредити: Cynrik де Декер)

Fighter_3

Fighter_3

Horton229V2onrunwayb

WEB12026-2011h
Це єдиний збережений прототип

1427a4j

Horten_229_0630091042_M_ho_229_ng_front

25rgww0