Єдиний що вижив Хортен Ho 229 - "Stealth винищувач Гітлера"

Хортен Ho 229, як правило, відомі кілька унікальних імен. Літак був названий H.IX, братами Horten. Ідентичність Ho 229 було дано площині Міністерством німецької авіації. Іноді це також називають Gotha Go 229, тому що Gothaer Waggonfabrik було ім'я німецького виробника, який виготовлений літак.

Цей літак був недавно назвав "Гітлера Stealth винищувач", незважаючи на те, що стелс потенціал літака може бути випадковим. Згідно Вільям Грін, творець "Warplanes Третього рейху," Хо 229 був головним "літаюче крило" повітряний корабель з реактивним двигуном.

Це був основний площині з елементами у своїй конструкції, які можуть бути в яких йшлося прихованому інновації, перешкоджати здатності радара, щоб ідентифікувати літак.

Хортен Ho 229 відновлюється на Стівена Удвар-Хейз (Кредити: Cynrik де Декер)

Лідер німецького Люфтваффе, Рейхсмаршал Герман Герінг, нагороджений німецької авіації машинної індустрії, що називається мета "3 X 1000". Герінг був потрібен літак, який може перевозити 1000 кг бомб (2200 фунтів), з областю 1000 км (620 миль) і швидкість 1000 км / год (620 миль на годину).

У Хортен Brothers брав постріл в літаючий конструкції крила легкі планери з 1930-х років. Вони думали, що з низьким рівнем аеродинамічного опору планерів, які були зроблені раніше могли бути основою для роботи, яка відповідала б запити Герінга. Крила літака H.IX були зроблені з використанням двох вуглецевих настояний фанерні дошки, скріплених між собою з тирсою і вугіллям суміші.

У 1943 році 500000 Reich Marks були нагороджені брати Horten Герингом, щоб зібрати і літати кілька моделей всього крила і реактивних Хортен H IX. Hortens прилетів планер в березні 1944 р літальний апарат не схожа ні на поточній площині використовується під час Другої світової війни.

Це виглядало принципово такий же, як у ріжучої кромки американського B-2 бомбардувальника. Герінг був дуже натхненний з планом і передав його від Hortens до німецької авіаційної організації Gothaer Waggonfabrik.

На Gothaer, план пережив кілька примітних оновлень. Результатом стала модель реактивного харчування, H.IX V2, який вперше було піднято на 2 лютого 1945 року.

Виключений з підприємства, в Хортен Брати працювали з Хортен H.XVIII, який був також відомий як Бомбардувальник Amerika.Хортен H.XVIII була просто спроба задовольнити німців хоче виготовити літак, який може досягти Сполучених Штатів. Після декількох експериментальних польотів, Ho 229 був доданий до німецького Jger-Notprogramm або програми надзвичайної винищувальної, 12 березня 1945 року.

Робота над наступною моделлю виконання літака, H.IX V3, закінчив, коли американський 3-й армії VII корпус прийшов на завод в Готської Friederichsroda на 14 квітня 1945 року.

У 2008 році Northrop-Grumman, використовуючи ті конструкцій плани, які були доступні, сфабрикували покоління повнорозмірного з H.IX V3, використовуючи тільки ті матеріали, які були доступні в Німеччині в 1945 році Вони вивчили основні уцілілих частин Ho 229 V3, які були розміщені в Смітсонівському Національному музеї авіації і космонавтики Пол Е. Гарбер з відновлення та зберігання на околиці Вашингтона в Suitland, штат Меріленд.

Хортен Ho 229 відновлюється на Стівена Удвар-Хейз (Кредити: Cynrik де Декер)

Інженери Нортроп необхідно, щоб побачити, чи може німецькі літаки дійсно бути стійкими до радару. Northrop спробував нельотна відтворення на його секретної радарної тестування офіс в Tejon, штат Каліфорнія. Під час тестування, частоти, використовувані англійськими радарних офісами у напрямку до кінця війни були спрямовані на відтворення. Том Dobrenz, A Northrop Grumman стелс майстер, сказав по відношенню до H.IX, "Цей проект дав їм тільки про скорочення на 20% дальність виявлення РЛС в порівнянні зі звичайним винищувачем дня."

У поєднанні з швидкістю H.IX, після того, як підібраний радара британської Батьківщиною оборони, Королівські ВПС мали б всього 8 хвилин з моменту виявлення літака, перш ніж він підійшов до Англії, а не стандартні 19 хвилин.

У той час як дизайн виявився непомітним, він був стверджував, що він не був призначений, щоб бути непомітним. Там немає ніяких письмових доказів в Німеччині, що дизайн повинен був бути те, що пізніше буде визнаний прихованому інновацій.

У статті , складеної Реймар Хортен, транслюється в версії аргентинського авіаційного журналу Revista Насіональ де Aeronautica травня 1950, Reimar складається, "... з появою радіолокації, дерев'яні конструкції, які вже були розглянуті античний, знову перетворився на щось сучасне. Як відображення електричних хвиль на металевих поверхнях добре, так буде зображення на екрані радара; навпаки, на дерев'яних поверхнях, що відображення мало, вони в результаті чого ледь видно на радарі. "
В кінці 1970 - х і початку 1980 - х років, дані стали руйнуватися в засобах масової інформації про те , що Сполучені Штати роблять важливу роботу в літаках з невидимості інновацій.

У 1983 році Reimar Хортен писав в Nurflugel: Die Geschichte дер Horten-Flugzeuge 1933-1960 (Герберт Weishaupt, 1983), що він хотів приєднатися суміш деревної тирси, деревного вугілля, і вставити між шарами деревини, обрамлені великі території зовнішня поверхня крила HIX, щоб захистити, сказав він, «весь літак" від радара, в світлі того факту, що "вугілля повинен ковтати електричні хвилі.

Під цим щитом трубчастий сталевий, [планера] і двигунів, [буде] "непомітного" [радаром] "(стор. 136, інтерпретація автором).

Хортен Ho 229 відновлюється на Стівена Удвар-Хейз (Кредити: Cynrik де Декер)

До 1983 року основні елементи американської прихованому інновацій були на грані того, надбанням громадськості.

Після війни, останні наукові удосконалення виникла ідея планування планер літака, який міг обійти радар. Було встановлено, що з реактивним двигуном, пролетівши конструкція крила, точно так само як Хортен Ho 229 матиме невелику радіолокаційну перехресну область до традиційних сучасним твін-двигуна літака. Це відбувається тому, що крила були об'єднані в фюзеляжі і не було ніяких великих гребних дисків або вертикального і горизонтального оперення, щоб дати пересувними радіолокаційну помітність.

Reimar Хортен сказав він змішується вугілля пил з деревної пастою, щоб ввібрати електромагнітні хвилі (РЛС), яку він прийняв міг захистити літак від ідентифікації британського раннього попередження наземного радара, який працював в 20 до 30 МГц (верхній кінець ВЧ-діапазон), який називається Chain Home радар.

Інженери компанії Northrop Grumman-корпорації був великий інтерес до Ho 229, і деякі з них пішли в офіс Смітсонівського музею в Сілвер-Хілл, штат Меріленд в 1980-і роки, щоб дізнатися і вивчити V3 планера. Група інженерів з Northrop-Grumman зробив деякі електромагнітні експериментування багатошарові дерев'яні конуси носа середньої зони і3 в.

Шишки 3/4 дюйма (19 мм) і складається з тонких листів шпону. Група зробити висновок, що існує, звичайно, деякі тип проводить елемента в пасті, оскільки сигнал радара зменшило широко, як він пройшов через конус.

Так виходить, Гітлер був далеко поряд з розробкою літака, який був далеко попереду свого часу!