Просто вірші

Так не серйозно, по- дитячому,

Грайливо, як олені, скачемо.

Повільна музика підіграва.

Не чути зовсім, як росте трава,

Не видно хмар повільних

І розумієш: ти - невільник.

Злих витівок творець,

Життєвих кпинів кривдник.

От подих вітру зник

І сонце вийшло з берегів.

Нікого й не було,

                   це просто - гнів…

19.04.2007

так лампа спалахнула електрично,

трішки тьмяно й готично.

старого годинника голос,

й довічний пера скрип.

а за вікном тисячі автівок,

розряджених сотні гвинтівок,

мільйони стогонів й криків,

переданих до німого ефіру.

а за вікном сліпа безодня,

туги і суму страшне склепіння,

плач і докори чужого сумління,

предані  до не мого ефіру.

а поряд тільки лампа .

           і годинник:

                      клац, клац, клац…

27.04.2007

Буваю інколи тобою,

Так само готовий до бою

                                      з собою…

А часом буваю рікою.

Течу крізь роки супокою

                                  журбою…

І рідше буваю сльозою,

Що скрапує. Долю грозою

                                  вмить.

30.05.2007

Ти йшла.

А поряд дощ…

Також йшов.

Краплі хапали тебе

Велетенсь

кими руками

За волосся

Чи це мені здалося?

Виривали пара

Солю з рук,

Змушували від

Чувати холод

Нив вітер десь

Поруч

Напрочуд театр

Ально.

Як це все бан

Ально…

03.06.2007