Хіба малим я знав деталі:Старий іноді дивував?Весною, в травні, він медаліІз скрині вдосвіта виймав.-Ось ця дісталася "За Прагу",Казав й до піджака чіпляв-Оцю солдатську "За отвагу"Аж під Берліном заробляв.Його я розпитами мучив.Кортіло знать як воював.-Не гірше інших. Я везучий.Навіть в полон фашиста брав.А більше не вдалося взнати.Про себе не розповідав.Він жартома в травневе святоЖакет на мене накидав.Сліпуче сяяли медаліВід сонця ближче до вікна...-Дудуню, як там було...

Читати далі...

Хтось двері вставив.Підрівняв відкоси. Я за рояль присів.Знайшов слова. Вже рік склада добро своє в покоси. Й усе зав"яле в ямах дотліва. Іржаві труби.Капає з-під крану. Старенька:"Зажились,-каже,-Пора." Крізь пасма здичавілого туману, Для когось,перша зірка визира. Німує. поле.Хмурий клапоть лісу. Обридла мжичка.Хмари звідусіль... Жену нудьгу.А ну її до біса- Цю долю,яка скаржиться на біль! .