Хіба малим я знав деталі:
Старий іноді дивував?
Весною, в травні, він медалі
Із скрині вдосвіта виймав.
-Ось ця дісталася "За Прагу",
Казав й до піджака чіпляв
-Оцю солдатську "За отвагу"
Аж під Берліном заробляв.
Його я розпитами мучив.
Кортіло знать як воював.
-Не гірше інших. Я везучий.
Навіть в полон фашиста брав.
А більше не вдалося взнати.
Про себе не розповідав.
Він жартома в травневе свято
Жакет на мене накидав.
Сліпуче сяяли медалі
Від сонця ближче до вікна...
-Дудуню, як там було далі?
-Питаєш?Виграна війна!

Хтось двері вставив.Підрівняв відкоси.
Я за рояль присів.Знайшов слова.
Вже рік склада добро своє в покоси.
Й усе зав"яле в ямах дотліва.
Іржаві труби.Капає з-під крану.
Старенька:"Зажились,-каже,-Пора."
Крізь пасма здичавілого туману,
Для когось,перша зірка визира.
Німує. поле.Хмурий клапоть лісу.
Обридла мжичка.Хмари звідусіль...
Жену нудьгу.А ну її до біса-
Цю долю,яка скаржиться на біль!

.