ЖУРАВЛИНА ДОЛЯ

Лугова зозуля в журавля спитала:
-Чом у вирій пізно,друже,відлітаєш?
Та й у край заморський,знову ж, не зі мною,
На Вкраїну линеш ранньою весною?
А журавлик мовить:"На те божа воля.
У краях чужинських не шукаю долю.
Хай стрункі там пальми й гарні кипариси,
Покружлять вертаюсь я над рідним лісом.
Я навік зріднився із рікою в лузі,
Де сади знайомі,як з дитинства друзі.
Рідний край для мене,де батьківська хата,
Де я народився й покохав крилатим!