Так дальше не може бути !

«Дві нації, між якими немає ні зв`язку, ні
співчуття
які також не
знають звичок, думок і почуттів один одного,
як мешканці
різних планет; які по-різному виховують дітей,
вчать їх
різним манерам; які харчуються різною їжею
і живуть за
різними законам, ці дві нації - багаті і бідні »
Бенджамен Дізраелі

В країні немає жодної квартири і жодного
двору, де б вже відкрито не обговорювали, що і як саме потрібно зробити з тими,
хто загнав більшість українців у злидні. У самозваній «еліти» залишилося дуже мало часу,
щоб спробувати виправити ситуацію. За 20 років розрив між багатими і бідними в
Україну збільшився втричі. За даними досліджень Інституту соціології НAНУ, якщо
на початку 1990-х співвідношення доходів 10% найбагатших і 10% найбідніших
українців складала 12 / 1, у 2002 році - 30 / 1, то до 2010-го вона зросла до
40 / 1. Враховуючи тіньову економіку, академік М. Шмельов збільшує ці
відмінності для пострадянських країн взагалі до безпрецедентних масштабів - в
60 разів.За радянських часів розбіжність у доходах могло бути максимум 1 до 4.
У сучасних Німеччини, Данії і Швеції, за інформацією Організації з економічного
співробітництва та розвитку (ОЕСР), цей показник становить 6 / 1. А в усьому
світі в середньому найбільш заможні багатшими найбідніших всього в дев`ять
разів, і за останні 30 років цей розрив не надто змінився - на початку 1980-х
він становив 7 / 1.У нас вже є життя для бідних і для багатих, і ці два життя
не перетинаються один з одним ніде. Ні в транспорті, ні в магазинах, ні в
житлових будинках і житлових районах, ні в школах і лікарнях, ні на відпочинку,
ні в театрі, ні в церкві, ні навіть на кладовищі. У нас поділ на бідних та
багатих іде також за етнічною ознакою на бідних - українців та багатих - не
українців.За економічним статусом у структурі населення України, можна виділити
п`ять груп. Багаті (0,2%), заможні (5,8%), забезпечені (38%), бідні (40%),
жебраки (13%).
Представники першої групи (0,2%) «ні в чому не потребують і
можуть дозволити собі будь-які покупки» (квартиру, будинок, авто, новітню
побутову техніку), навчати дітей за кордоном, лікуватися у приватних або
зарубіжних клініках, пересуватися на «чотирьох колесах», не турбуючись про ціни
на бензин, дарувати близьким золоті прикраси з діамантами. Це олігархи, вищі
державні службовці, політики та банкіри.Прийнято вважати, що концентрація
капіталу в багатій олігархами Росії - одна з найвищих у світі.Однак десять
найбагатших росіян володіють підприємствами, які в сумі коштують лише трохи
більше 3% від ВВП РФ. В Україні ж стан десяти найбагатших людей оцінюється
експертами більш ніж у 10% від ВВП країни.

Народ
У другій групі (5,8%) люди, що живуть в цілому
забезпечено, але дорогі квартири або авто вони набувають, як правило, в кредит.
Це наймані топ-менеджери великого і середнього бізнесу, програмісти, лікарі, що
працюють з високими і прибутковими технологіями, представники шоу-бізнесу.


До третьої групи (38%) відносяться люди, яким в
цілому на життя вистачає, але на холодильник або пральну машину вже треба
збирати або брати кредит, - це службовці середньої ланки, сірі комірці,
частково сині комірці, основна маса інтелігенції.

Четверті в цьому списку (40%) - ті, кому вистачає на
харчування та покупку недорогого одягу з ринку або секонд хенду. Бюджетники,
найчастіше з мінімальними або половинними «ставками», молоді клерки,
реалізатори в наметах і на лотках, працюючі пенсіонери, а також сім`ї з дітьми.
Фактично - це типові бідняки, у разі затримок заробітної плати приречені на злидні.
Адже сьогодні зайнятість в Україні не виконує свою головну соціальну функцію і
не захищає людину від бідності. Зайнятість в Україні це – фікція. Так, серед
сімей, де є одна дитина - 26% перебувають на межі бідності, двоє дітей - 39%
сімей, четверо і більше дітей - понад 70% сімей.







До п`ятої групи належать жебраки - їх 13%, за даними того ж
моніторингу, вони «ледь зводять кінці з кінцями» - їм не вистачає навіть на
їжу. Це непрацюючі або частково зайняті пенсіонери, домогосподарки і
безробітні.


Так що
бідних і жебраків в сукупності в нашій країні 53% (це кожен другий
громадянин!), Що не може бути основою для стійкості суспільства і його
стабільного розвитку. Представники і третьої, і четвертої, і п`ятої групи
змушені ходити пішки по брудних вулицях, їздити в переповнених електричках і
маршрутках, намагатися «качати права» в судах, відвойовуючи пільги, місяцями
виплачувати кредит за комп`ютер і, звичайно ж, порівнювати нові рахунки на газ
, електрику та інші комунальні послуги з рахунками річної і навіть місячної
давності.
При цьому
інфляція на рівні життя бідних позначається набагато сильніше, оскільки ціни
ростуть в основному в сегментах оплати житла і продуктів харчування, на які
малозабезпечені витрачають понад 70% своїх доходів, тоді як забезпечені більше
60% своїх доходів витрачають на товари непродовольчої групи, на які ціни
зростають повільніше або взагалі не ростуть.

І ще один
безпрецедентний факт: держава Україні за великим рахунком існує завдяки бідним,
які не тільки створюють своєю працею ВВП країни, але й забезпечують бюджет
держави. За опублікованими даними, 90% податкових надходжень від фізичних осіб
до бюджету дає ... зарплата населення. У той час, як багаті групи населення –
НЕ УКРАЇНЦІ, навпаки, виробляють моделі неефективного для країни інвестування
та витрачання своїх доходів і заощаджень, а саме - придбання товарів іноземного
виробництва та власності за кордоном; інвестування, навчання і лікування за
кордоном і т. п.

Не українці… побудували в Україні суспільство ,типово станове суспільство,

з надійною системою контролю над
левовою часткою власності, за всіма органами влади знизу доверху і відповідно -
видатками державного і місцевих бюджетів.

І можна
тільки розчулюватися політичним діячам Євросоюзу, які вимагають від нас
дотримання демократичних процедур, боротьби з корупцією і справедливого
 правосуддя. Адже станове суспільство як відомо менш ефективне не може бути ні конкурентним, ні демократичним, ні справедливим, ні тим більш динамічно
 розвиватися. І, як показав досвід Майдану і подальших подій, цей стан має
властивість самовідтворюватися незалежно від обраних населенням персонажів.


«Жирні коти» безтурботно вдаються до радощів
життя, але по всьому будинку вже капає гарячий віск зі свічок, які скоро викличуть грандіозну пожежу.