Профіль

Lerbod

Lerbod

Україна, Львів

Рейтинг в розділі:

Суботник. Раз в місяць я на люимій фазенді

  • 18.01.15, 07:45

Братішку хотіли вчора припахати до чогось хатнього -- ніфіґа. Хлоп найшов концептуальний варіант на свіжому повітрі.


Знач, для неселюків пояснюю:

- є породи яблунь, які врожають по маленькому грузовичку за раз;

- часом негода, або чиїсь криві руки ламають гілку й там починається гангрена;

 


- за пару сезонів ота гангрена робить з цільного стовбура забитий водопровід;

- даби такого не було приходить доблесний ландшафтник, пилочкою для нігтів знімає карієс і ставить золоту пломбу.

P.S. Сам процес замазки ми вже не застали, але пломба таки золота, ібо свою яблуньку ми любим.

Ужгород. Вікна

  • 12.01.15, 14:37
Дружина-художник колекціонує вікна.

Якщо мене під час вилазок в інші міста цікавлять смітники, лавочки й інший непотріб, то панянка фанатіє від класичних вікон з минулого тисячоліття.

Якщо випадково завести мову про пластикові інсталяції, то ризикуєте випасти з реальності мінімум як на півгодини.

Хоча, якщо так глянути, щось-таки є в цих старих шибах...
більше вікон в її фейсбуці.





Ченадієвський замок

  • 10.01.15, 13:59
Якщо чілавєк вірить, що замки -- це щось грандіозне, з катапультами та оточене ровом з водою, то скоріш за все гормони ще не спаскудили його чисте сумління. Діснеївські мультяхи форева.

(уявлення про замок характеризують людину не гірше гороскопів)

З тими, в кого замки асоціюються з крутими концертами, фестами й бухлом часом файно поговорити за те, що всі проблеми від женщін, ібо в сімнайці літ тільки воєнкомат може попсувати життя більше.


Якщо ж ви в курсі, що замки це купа рухляді, якою триста літ ніхто не користується, окрім як для сміттєзвалища, отже ви з України...

Аби бодай вирішити проблему зі сміттєзвалищами, замки практикують здавати в оренду. До 50-ти років. Адекватні орендарі займаються збереженням об'єкту, популяризують пам'ятку і аби то не грілось на чистому альтруїзмі роблять невеликий ґешефт на екскурсіях та фестах.

Ченадієвському замку з орендарями ніби пощастило: має дах над головою й перестав заростати мохом, берізками та сміттям. 



Зараз тут стараються проводити якомога більше мистецьких акцій, залучати волонтерів та меценатів.

Місцями підлога порядком покоцана, а місцями ось така.


Сама будівля невелика, проте ці ходи-коридорчики -- це щось



Замок порядком вбитий й такими темпами на відновлення й справді знадобиться півстоліття...
Проте, якщо хто пам'ятає мою вилазку в інший замок в Старому селі, то зацінить контраст обох будівель.

Битавуха з останнього походу в Карпати

  • 09.01.15, 11:02
Останній карпатський похід був з ночівлею. Все круто, проте вночі, коли попа промерзла, довелось шукати куртку й заскакувати ногами в рукави.

Зупинились ми на горі, до джерела було далеченько, тому з задоволенням топили сніжок. Основним критерієм було те, що поблизу не було ні слідів кабанів, ні вовків.

Останні мелодично завивали протягом ночі (кілометрів 7 від нас). Над ранок їхнє завивання було вже за 2 кілометра. В честь чого ваш покірний слуга відразу після пробудки займався вогнищем (відлякуючий маячок для сіроманців).

Опісля ночі, на морозі ніяк не хотіло розгоратись... Тільки через 40 хвилин, коли в вогнище пішли грубші дрова, ваш покірний слуга наважився справити природну нужду.


Ось так виглядала наша полянка.

Ваш покірний слуга видобуває воду.



Купка гілок під намет має бути товщиною не менш 20-30 см. 
Виходить доволі непогана подушка.

Аби трохи прогріти намет ми заливали у фляги кип'яток та залишали їх всередині. 
Перед сном свіженькі фляги пішли також в спальник.

Ужгородський сканзен

  • 09.01.15, 10:28
Свій Сканзен в Ужгороді називають просто:
Закарпатський музей народної архітектури та побуту...

Аби виправдати перед френдами нездорову тягу до етнографічних ніштяків, безпардонно брешемо, що збираємось відкрити готель для балуваних цивілізацією туристів.


Всередині невелика експозиція з десятка будівель

Сушарка для зерна та фруктів

 

Кавомолка 80-го левела
 

Дзвоник, приперли кріплення (аби дзвін видавав якісний звук, він не має бути прикріплений намертво)

 

Бойківська хата, з шикарною призьбою.
Мрія ідіота попивати коньячок на такій
 

Правильний курник.
Опісля того як потомки динозаврів забиваються в курник, його закривають і господар може не паритись про лисиць.
 

Господарство пасічника
 

Водяний млинок, проводку обіцяли підвести пізніше.

...



Понеділкове

  • 05.01.15, 08:04
Відчуваю себе паршивим студентом, який ніяк не може всістись за підготовку до іспиту. Ностальжі, курча мать...

Вже й робочий стіл почистив, і з вірусами порядок навів, в підвал збігав, сміття виніс. Навіть розминку зробив по третьому кругу...

Проте бачу, що свалу не буде і доведеться таки сісти й зробити той марудний кавалок. Всіх з початком робочого тижня )))

Відмітка для шахової профілактики :)

  • 03.01.15, 18:55
Половину минулого року я провів за компом. В результаті є купка позитивних моментів:
- 5 співробітників, з якими спрацювався та на яких можеш покластись;
- заробіток порядно перевищує витрати;
- майже третину заробітку становлять бонуси від співпраці з напарниками;
- зроблено дофіга роботи з організації процесів -- ще рік тому я б не ризикнув брати кредит під свій бізнес, наступного року мені вже ніяких кредитів не знадобиться.

Проте є один нюанс. Захопившись роботою я став почувати себе відгодованим інвалідом... Якщо з пуза ще можна собі поржати, то болі в спині, на які мимоволі почав забивати, то вже пічялька.

Дружина пробує підсунути якісь курси з гімнастики, проте ми ж то знаємо що найліпший засіб -- двогодинна партія в шахи (двічі-тричі в тиждень). Тут в ідеалі слід було б знайти собі якийсь пристойний шаховий клуб, але для початку пограємо з котом. 

За місяць тре буде зацінити результат :)

етика вилазок

  • 02.01.15, 23:35
Для такого домашнього задрота як я, подорожі існують виключно для підняття продуктивності й розширення кругозору. Так вже знаєте, повелось, що після кожних 80-100 годин роботи мозгам потрібне перезавантаження.

Інакше:


наступні місця, де планую побувати:
- Ужгород, столиця теплого Закарпаття, хочу відігрітись;
- р. Полтва, підземна річка у Львові;
- гора Пікуй, найвища вершина Львівсьої області. Подейкують, Франко бродив там нерідко;
- Луцьк, тре заїхати в гості до старого френда;
- Тернопіль, просто файне місто.

Новий рік, Сопіт

  • 02.01.15, 11:44
Коли я п'ять днів тому ночував в наметі неподалік Тухлі, то змерз як цуцик і зарікся цього року відходити від батареї...

Проте по приході мене поставили перед відомом, що на сімейній нараді вирішили їхати в гори до бабулі...


Сопіт, це невеличке село в Сколівських бескидах. Засноване в 1503-му році, тут багато могильників доби неоліту та бронзи, а ще тут живе бабуля дружини.



От до неї ми й подались зустрічати НР. Вона в свій час була там головним інженером на будівництві дамби. Трудовому колективу збудували масу невеликих хаток на дві сім'ї.

Союз розвалився, проект прикрили, а бабуля й далі поправляє здоровля на гірському повітрі.


В Карпатах люди й справді живуть довго. Якщо від холоду замерзає гірська річка, то й організм тут консервується на довгі роки.


Морозець цього разу був і справді знакомитий. Якщо наприклад хукнути на купку трави, то вийде отакий натюрморт.



В горах доволі швидко темніє за рахунок перепаду висот. Виходить така собі небонусна годинка.



З Новим роком! 
Дай бог, щоб був троха спокійніший за 2014-й.

Тухля. Остання вилазка цього року в Карпати

З понеділком всіх :)

трохи пізніше викладу опис і більше фоток