Щиро заздрив чілавєкам, які не кидають кожне друге діло напівдорозі. Поки ти собі вигадуєш всілякі піджопники, або чекаєш реальних траблів зі здоровлям, народ собі приспокійно ходить на плавання, в фітнес клуби, або на татамі.
Юрій Санич ж ніколи не башляє за те, що теоретично можна взяти нахаляву. Сей аттавізм жлобських генів стимулює прокачування смикалки не гірше, ніж шабат для євреїв.
В халявних методів в порівнянні з комерційною альтернативою є один суттєвий недолік. Заплативши гроші, людина отримує +300% стимулятора, щоб навідуватись на зайняття. Якщо цьогофактора немає, тоді залишається дочекатись лише понеділка, з якого всі все й починають.
Ок, як змусити себе регулярно щось робити. Персональний експірієнс Юрія Санича.
Питна вода
У Львові її або купують, або фільтрують-очищують. Ваш покірний слуга знайшов неподалік класне джерело і тепер практично щодня навідується з шестилітровою баклажкою.
Фішка в тому, що дорога пролягає повз спортивний майданчик, а щоб набрати баклажку потрібно відкатати символічну програму на снарядах в два підходи.
Признаюсь чесно, перший тиждень з водоб були перебої... До того ж я мусів робити один підхід спочатку, а другий вже дорогою назад... Проте десь за місяць я зміг брати вже по дві баклажки.
смс-ки
Я юзаю старий самсунгівський дєвайс де влазить до 300-т смс + 10 влізає на карті. Щодня мені приходять звіти, коди авторизації тощо і аби звільнити місце для нових сповіщень, пасує теж відкатати символічну програму. Тут такса божеська: по три підтягування за видалене смс.
Орієнтовно так само я заряджаю телефон, чищу місце на робочому столі або навідуюсь в соціалки. Сенс таких маніпуляцій - прищепити лінивій жопі яусь ідею. Заняття спортом, вивчення іноземної мови, чи підвищення робочої кваліфікації має бути таким же регулярним як зарядка мобільного.
Нада расті духовна, іначє звіздєц...
