Щодня перед нами відкривається увесь світ, а ми його так похмуро зустрічаємо….кожен день приносить щось нове…перед нами відкривається безліч шляхів, ми лише обираємо куди нам звернути..в яку сторону піти..перед ким зробити вигляд, що ти щасливий, а перед ким, що нещасний…кому сказати правду, а від кого її приховати   чи просто промовчати…

Як важко робити вірний вибір…як важко його розгледіти….а як важко розставити пріоритети…коли це справді потрібно зробити, що краще стабільність…перспектива, навчання, улюблена справа , а якщо їх дві…ех….важко….але сама цього хотіла….хотіла, щоб весь день був розписаний…ну ось він і такий….ще б навчитись користуватись часом…і все буде ок…..

А життя, воно чудове, воно дане нам лише один раз…потрібно прожити його достойно…щоб було про що на старості згадати…дітям розказати…..щоб відчувати, що прожили не дарма…І посміхатись, потрібно більше посміхатись….адже коли йдеш по вулиці і бачиш щасливих людей, так добре стає….світ змінюється на краще…  

ми завжди чогось чекаємо, чекаємо аби щось змінити або й навіть почати життя з чистого папірця...а я ...я не знаю чи чекаю...я хочу змін....а яких??...у мене кожен день - це несподіванка...у мене немає вільного часу...я не жаліюсь...я цього хотіла...а зараз я просто чекаю листа...від друга...якого мені не вистачає...а взагалі...життя - прекрасне, воно дає нам те, чого ми просимо...воно вказує нам шлях, воно дає нам гарних людей , які завжди поруч, які завжди підтримують...сумніваюсь, що я б заполонила свій час різними справами якби не було підтримки...Дякую...за розуміння, за підтримку, за посмішку, за гарний настрій...переплутались думки всі у кучку...тому чекаю листа від друга і дякую подрузі...

так...я втратила...не знаю що..щось всередині  якісь почуття ...до усіх....

за два дні...я змінилась, я це відчуваю...тепер я дивлюсь на усе по іншому....іншими очима...можливо цього й не помітять, це на краще.....якщо людина, не відчуває себе щасливою...значить вона хоче щось змінити...так, я хочу...і почну...просто переді мною стоїть гора..яку потрібно перелізти, а у мене не вистачає сил...але я їх знайду і сама подолаю цю гору...тепер я зрозуміла, усі свої проблеми потрібно долати самій....це точно, лише тоді..усі інші будуть здаватись...маленькими...і їх буде легше здолати...і я це зроблю!!!

Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити. ....

я так хочу зупинити час..не тому, що у мене пік щастя...ні...(взагалі не знаю де воно, те щастя...),і не для себе, хочу зупинити час, аби тим самим продовжити його...розтягнути...

Дві дороги блудили в осінньому лісі,
До нещастя, не можна йти відразу двома
І, будучи мандрівником я самотнім, довго стояв,
Дивлячись на одну з них, настільки далеко, наскільки міг,
Як вона петляє, зникаючи в переліску........

                                                                       (с)

Кожен день, кожен час, кожну хвилину, кожну секунду .......ми стоїмо перед вибором....якби ж було 2 ліхтарика, які казали...вірно ми йдемо чи ні.....а можливо і навпаки....чудово, що немає...того ліхтарика....і ми просто йдемо, йдемо вперед до мрії....ризикуємо, обдумуємо...а от якби я сьогодні повернула в іншу сторону, сказала інші слова, зробила інший вигляд обличчя....моє життя б змінилось....ні.., не зараз...пізніше...там ...у майбутньому....все залежить від того який щлях ми обиремо зараз...у цей момент....а чи потрібно ставати перед поворотом і думати....чи мабуть    йти не задумуючись.....ризикувати.....нехай ця стежина буде з барикадами....нехай я впаду....я ж піднімлюсь....ах.....головне вірити в себе...в свої відчуття і йти вперед.....туди.....до Щасливого і Шаленого майбутнього...воно чекає...

ВІТАЮ ВАС УСІХ З ДНЕМ НАРОДЖЕННЯ!!!!!!!

Ви відчуваєте, що сьогодні особливий день??? Сьогодні Ваш день народження, сьогодні ж 19 лютого 2008 року...., цей день більше не повториться....не повториться цей момент...саме цей....коли Ви сидете перед комп"ютером і читаєте цю замітку.....

Коли Ви сьогодні прокинулись і подивились в зеркало Ви відчули...що Ви ЧУДО ПРИРОДИ...що Ви єдині....навіть, якщо сьогодні щось не вдалось..це ж лише наступний урок, після якого Ви станете сильнішими...у Вас буде більше життєвого досвіду...

ми лише один раз народжуємось...щоб один раз померти......питання в тому.....що ми робимо...між цими трьома крапками...і що ми залишимо після себе????....

Давайте насолоджуватись життям....і якщо ми йому зробимо крок вперед, воно зробить нам два назустріч...

Ще раз усіх з Днем Народжеення!!!!!!!!!!!!!!!!!!

Ми кожного ранку прокидаємось в один і той же час.........ми йдемо на одну й ту ж роботу чи навчальний заклад......потім ми займаємось одноманітними справами....приходимо додому сідаємо за комп"ютер....тоді лягаємо спати.........і знову ....те ж саме...

хіба для цього дається життя людині?????? для сірої буденності????? а де наші мрії дитинства ділись?? чому нічого не робимо для їх здійснення....ми взагалі ще мріємо???  час - це така річ, яка тікає...від нас....і її не повернеш.......потрібно з розумом витрачати свій час.....витрачати його на те, щоб здійснювати свої мрії......

що означає "відчути себе живою"???   мені так хочеться гострих відчуттів....так хочеться бігати по даху...ні, по краю даху...під дощем....їхати на шаленій швидкості....по зустрічній смузі....заплисти там, де глибоко....і небезпечно....відчути вогонь......стояти за крок від........

Зі мною все гаразд......А ще я знову дякую Ангелу.....який завжди поруч, і коли я йду по лезу...то він тримає мене за руку....

Всі завжди прагнуть змін...змін у всьому....змінитись самому, змінити людей, що нас оточують, змінити ситуації,змінити саме оточення, змінити роботу, змінити ....життя на краще...

а чи готові ми до цього...чи готова я??? залишився місяць.....до змін......а я не хочу..., я не готова, я їх боюсь...мені страшно...

зараз у мене такий період у житті, що все міняється зі швидкістю світла..........і місяць з місяцем не зрівняєш....все різне, все нове, так, це класно!! це чудово!! адже зміни відбуваються на краще......та я не готова зустрітись з наступними змінами....знаю є люди які підтримають...які не залишуть...та мені важко, навіть думати...про те що має бути....але це буде наступна сходинка у мому житті...і я на неї видерусь...вилізу...я знаю це.....все буде чудово....аби ж тільки діти десь цей страх...

Ось уже два дні як  шукаю по інету все, що пов"язано з наркоманією....я просто вражена, люди не жалкують, що стали наркоманами....а якщо точніше, не жалкують, ті хто сидить на наркотиках 1-3 місяці, кажуть, що такий їх спосіб життя, що вони особливі, не сіра маса... Не жалкують також ті хто покинув цю справу...адже вони тепер сильніші, набули якогось досвіду...вони перемогли страшну залежність і тепер цим пишаються....воно то так....але ж скільки болю завдали своїм близьким, про це ніхто не думає.....Жалкують лише ті, у кого почала гнити шкіра, ті, які уже залізли по вуха у цей дрімучий ліс....і розуміють, що наркотики не приносять ніякого задоволення....розуміють, що у них немає, і скоріше за все уже не буде майбутнього....сім"ї...дітей....друзів......чому ж оті хто вважає, що їм так класно не думає про наслідки???......