Не падайте духом, де попало....

а іноді, так важко втримати рівновагу...щось так штовхнуло легесенько...і ...бубух...але деколи потрібно бути слабкими, нещасними...бо тоді не відчується ні сили, ні щастя....має ж бути якась рівновага, перепади....головне їх витримати ДОСТОЙНО!!!! і якщо вже той дух впав...то хоч знати де його забрати..чи біля кого залишити, щоб хтось його оберігав....ніч темна...мороз..холодно...кава...музика...гарних снів ВАм....

навіщо людям оця штукенсія...ооо так, це цивілізація...але ж ....вони забирають у нас все...час, нерви...ми перестали нормально спілкуватись...менше бачимось...бо ж можна подзвонити і запитати банальне "Привіт! як справи? що новенького?".....а спробуй не взяти трубку....ууууууу....ти не хочеш з ним/нею розмовляти...все при зустрічі чекай скандалу....через цей маленький прямокутник...смс...я ж написала...а чому не відповідають, що не так???....де...мене ігнорують.....і пішли накрути....сигарета, кава, сигарета, горілка..., сигарета, рево....аааа це ж всесвітня біда....ну чому мовиш...друже мій, який уміє все, лише тікати не вміє...від господаря....а скільки падав....через те що там у іншому краю..хтось сказав щось не з тією інтонацією.....ну да телефон потрібен...без питань, але навіщо з нього робити найкращого друга?...ще ж є люди...яким ти потрібен....твоя усмішка...твій погляд...твій запах...твої руки...хочу, щоб на день всі вимкнули телефон....слабо?....знаю слабо....

ми з тобою різні, але такі однакові....

ми ангели-охоронці один одного...ми рятували життя один одному...витягли з ями один одного...та ми живемо у різних вимірах, які ніяк не можуть пересіктись...бо йдуть паралельно...не доля?...мабуть..а хто з нас боровся...віддав, хоч часточку себе за долю спільну...я?...ні...ти?....думаю, що ні...то з чого ми взяли, що маємо бути разом, бо хтось десь вище так вирішив.....це лише здогадки..за усе треба боротись...а ми не вміємо...чекаємо...даємо один одному ще один шанс...який ні до чого не призводить....ну....не доля це....і ніч....існує ще день!....це коли сонечко світить....я тебе майже не бачила в проміннях світла....не доля....

 Я живу...рухаюсь вперед..?....так, вперед..! є у мене бажання, мрії, почуття .відчуття...ціль???...чи є вона у мене..?...: Влаштувати своє життя гарно? одружитись, народити діточок і жити в теплі, затишку та любов"ю у серці? Зробити кар"єру журналіста. еколога, психолога, юриста? Стати відомим громадським діячем? Стати поважним чиновником? Змінити бачення оточуючих, що зневірились? Змінити себе? Місто? Країну? Світ? де?...де кінцева моя мета....я заблукала у думках..у почуттях...заплуталась..знаю чого хочу....знаю...що хочу завтра....а що я хочу через місяць?...треба присісти...взяти в кучку усі думки, які розбігаються у різні сторони і визначитись...визначитись...чому?..для чого?...коли?...де?..де вона та ціль..та ось...ось тут...

сумую...ні, я не песиміст, не емо...прсото іноді хочеться сумувати...

на небі хтось вкрав зорі...я дивилась на небо , а їх немає...

у мене хтось вкрав музику....я не чую її...

хтось забрав сон у половини жителів будинку, що напроти...

хтось вкрав у мене радісний настрій....немає..

мої думки заплутались, хтось вкрав...знак, що вказує куди далі....

це все ніч....вона підступно так...мабуть натякає, що потрібно спати...

ааа. чому усі лише жаліються...чому так мало справді активних людей...людей, що прагнуть змін...не лише говорячи, а діючи...людей, що усвідомюють, що вони у цьому світі не гості...не перехожі...не предмет...а сила..., яка може змінити усе на краще, яка бачить майбутнє у світлі...найлегше сказати, що вже нічого не зміниш, що світ жорстокий, що у мене немає сил, що я тут такий один/одна, що світом панує брехня..., усі свої біди та проблеми найлегше звалити на когось і казати він мені заважає...це не правда....це комусь колись наснилась маячня, він про це усім настільки гарно змалював, що усі повірили, опустили голову додолу...і без сил...просто йдуть...падають...іноді піднімаються...і знову похмуро йдуть...думаючи, що все вже розписано, розмальовано...і тобі не має місця....це не так...ти...майбутнє..своє...та їх...

мрія...бажання...розуміння що є такі штуки, які хочеш реалізувати, яким хочеш надати можливість існувати, дихати, звертати на себе увагу...але для їх народження.... треба, щось творити, і надавати своїм ідеям крила...слова не стануть реальністю, якщо просто говорити, якщо просто шукати чому б мрії не здійснитись....у нас реально можливостей більше чим ми думаємо...тільки наші думки заплутались у площині "це не реально"...і це сумно...у тебе є бажання?...звичайно є...якщо це не оселитись на Юпітері...то дій...є ж люди які підтримають, є яким твої думки по духу...ооо, то вони тобі допоможуть...забудь усіх, хто тобі заважає...на твою думку...бо їх насправді не існує..це ілюзія...це ти сам собі їх намалював у думках...чорним кольором поверх різнокольорової мрії твоїх...твоє життя - це скринька..і ти сам наповнюєш її скарбами...ти такий собі Маріо...будь уважним і йди вперед...а коли будеш долати якісь безглуздощі, ти будеш рости....не бійся мріяти...і жити за мріями, а не у них...

Дивакуватий сьогодні день, багато гарних несподіванок...і в той же час багато якогось такого  "грузу", страшенно заплуталась..і зла страшенно зла. Перша половинна дня пройшла неоднозначно...якась неадекватна викладачка...зіпсувала настрій, кричала на подругу, а розізлилась я..ну буває..дали степиндію..ну це добре!...Були у нас збори громадської організації, після зборів втомлена..але приємно від того, що є люди, які прагнуть змінити країну на краще і т. д.....цьому я радію...чекаючи на транспорт...спостерігаю картину...стоїть чотири людини не знайомі між собою...і пллють зернята..от так собі під ноги...плюють...не гарна картина..якось так не приємно стало..і от подумала, а якби зараз хоч один з них так зовсім випадково...впав, легенько так...ну щоб руки торкнулись до землі..там де наплював хтось інший..от би він матюкався...і от стоять вони собі далі плюються...і до одного хлопця підходить дівчина привіталась ..а він..так пристально...на неї дивиться...і швидкість його плювання ще збільшилась...він все намагається згадати де ж її бачив...вона не витримала погляду і запитала..чого так дивиться, він каже, що давно не бачив...і далі ітенсивно...запихає зернята до рота і випльовує..десь ненароком плює на її чобітки..а вона й не помічає..все пояснює де він її бачив...я просто в шоці...де елементарна культура???....приїхала моя маршрута і я звідтиля поїхала...я зла...тяжко зла..ну як так можна...

про що замітка...про мою злість на себе і увесь світ...бачучи сьогодні стільки недолугих людей...я нічого нікому не сказала...брбрбрр...зла...я ж знаю, що є гарні люди...та то зовсім не моя викладачка з хімії....божевільна якась вона...все заплуталась..і злюка...завтра буде гарний настрій, гарний день..я знаю!!!

ми - егоїсти...усі люди егоїсти...усі все роблять для своєї вигоди, усі дії спрямовані лише для себе, навіть ,якщо допомагаємо комусь, адже допомагаючи людям, ми отримуємо від них тепло, дяку, а це тішить своє "я", приносить задоволення....я нещодавно прочитала вислів :

"людина більше любить того, кому допомагає сама, аніж того хто допомагає їй".....

ось так...та чомусь не хочеться, це усвідомлювати і вірити...

а ти егоїст :)?

як іноді важко почати реалізовувати свої бажання...як важко відійти від комп"ютера і зробити справді щось корисне, щось, що принесе задоволення...щось приємне...

Я далеко збираюсь,
Та на місці сиджу.
Я багато так хочу,
Так мало роблю.

після кожного тренінгу хочеться щось робити безліч ідей і видно сотні доріг аби реалізувати цю ідеї в реальність, а потім.....десь усе дівається...бажання ще десь є...а от руху немає...