Ave, dictator! (уривочок)
- 24.04.14, 19:29
Уривок з книги Ю. Горліс-Горського "Ave, dictator!".
Перебуваючи в режимній установі в Херсоні, Юрій почав писати “Ave, dictator!” – високоінтелектуальне й емоційно-гостре обвинувачення московському диктатору Сталіну у злочинах проти українського народу...
Перебуваючи в режимній установі в Херсоні, Юрій почав писати “Ave, dictator!” – високоінтелектуальне й емоційно-гостре обвинувачення московському диктатору Сталіну у злочинах проти українського народу...
....
“Біля поручнів з восьмимісячною дитиною на руках стоїть Оксана Тесленко і у глибокій задумі дивиться на непривітливе море. Її батька, чоловіка і двох братів розстріляло Полтавське ҐПУ за тяжкий державний злочин, за те, що, не бажаючи віддавати набутки своєї важкої праці, спалили власний зібраний із поля хліб, порозбивали хліборобське приладдя і закликали селян іти за їхнім прикладом. Її п’ятилітня донечка, пухкенька, весела Надя, колись пестунка і радість цілого жіночого коридору в Полтавській в’язниці, померла в архангельській “пересилці”. Ніжна рослинка Півдня зів’яла в суворому повітрі Півночі, в голоді й нужді.
З невимовним страхом і болем притискає Оксана до висохлих грудей останню втіху і надію – маленького Андрія. Посиніла від холоду дитина надаремне відкриває голодні вуста… Затуманеним від жалю поглядом сумно-довго вдивляється Оксана в дороге личко, міцно цілує його і, нахилившись над морем, розтискає руки. Непорушними, застиглими очима стежить, як розбігаються хвильки від місця, де крижана вода навіки заховала її останню радість-муку… Аве, диктатор! Ти всемогутній!.. Ти зламав залізні закони природи! Ти засудив могутній інстинкт материнства! Ти примусив матір убити останню дитину!” “Біля поручнів з восьмимісячною дитиною на руках стоїть Оксана Тесленко і у глибокій задумі дивиться на непривітливе море. Її батька, чоловіка і двох братів розстріляло Полтавське ҐПУ за тяжкий державний злочин, за те, що, не бажаючи віддавати набутки своєї важкої праці, спалили власний зібраний із поля хліб, порозбивали хліборобське приладдя і закликали селян іти за їхнім прикладом. Її п’ятилітня донечка, пухкенька, весела Надя, колись пестунка і радість цілого жіночого коридору в Полтавській в’язниці, померла в архангельській “пересилці”. Ніжна рослинка Півдня зів’яла в суворому повітрі Півночі, в голоді й нужді.
....
:
