Я люблю вас українці!!!!!

  • 07.07.14, 00:58

Друзі мої! А ви колись їхали у маршрутці типу «Богдан» де…

… де сорок стоячих, кільканадцять сидячих і трійко висячих пасажирів співають хором «Червону руту», «Розпрягайте хлопці…» і гімн України? Не п’яні, не під кайфом, а просто співають…

… де семеро пасажирів, «набившись» до решти сорока з хоровим «Слава Україні», і, дізнавшись, що вартість проїзду 3 гривні, весело зауважують що – «А у нас в Донецке все по 3,50». І після недоречного хлопчачого «Позор Донецьку» впевнено заявляють «И у нас в Донецке будет все хорошо!»….

… де серед веселого сміху звучить «Украинцы – вы такие все классные!»сказане симпатичною дівчинкою в жовтій блузці,блакитних джинсах і жовто-блакитному віночку. Після уточнення – «Я из России. Из Пскова» и після паузи веселе «Я вас всех уже люблю!»…

… де ти їдеш сама, але не почуваєшся самотньою і всі в момент тобі уже такі рідні, що не хочеться виходити. Але тебе уже «виносять», тому що метро…

… де ти настільки заряджаєшся позитивом і звичайні речі пробуджують віру у світле майбутнє, що ти переходиш дорогу, тамуючи ком у горлі від гордості за свої рідних, своїх земляків…

… де тебе настільки переповнили світлою енергією, що уже їдучи в «сумній» приміській маршрутці ти складаєш почуття в думки, думки – в слова, а слова – в речення, щоб прийти додому і, не перевдягаючись сісти і написати оцей опус. Щоб просто поділитися своїм щастям та вірою з вами…

Любі, в цій маршрутці я побачила нашу Україну! Щиру, привітну, веселу, турботливу. Де тісно, але весело. Де трохи незручно, але затишно. Де ти нікого не знаєш, але всі свої.

Такою була моя дорога з святкування Купала в Пирогові. Я прожила тут майже 5 років (в мікрорайоні поруч), але такого я ще не бачила. Такої кількості відвідувачів, такої кількості вінків та вишиванок, такої кількості щирості, доброти та відвертості. Веселий Дзиндзьо і його «Сарра». На кожне одиноке «Будьмо» - десятками голосів «Гей!». На кожне «Слава Україні!» - тисячоголосе «Героям слава!». Вибиралася звідти спочатку пішки, тому що через кількість автівок транспорт не міг під’їхати ближче. Поруч шли десятки людей, співаючих українські народні, періодично переходячи на «Воины света» або «Океан Ельзи». Молоді хлопці, припаркувавши свої автівки на Заболотного, самостійно регулювали рух виїжджаючих авто. Без крику, без ругані. Весело махали руками і посміхалися всім дівчатам за кермом…

Я люблю цю країну. Я люблю її людей. Я люблю вас всіх.

Слава Україні.

П.С. Жодне слово в написаному не вигадане.

П.П.С. Всі люди в маршрутці були випадковими пасажирами J

П.П.П.С. Так багато емоцій, що просто бракує слів J

П.П.П.П.С. Пишу і трошки сумно та соромно, тому що не все так гладко на сході… Але паралельно розумію, що ми живемо в такій напрузі, що людям просто необхідна розрядка.

П.П.П.П.П.С. Добраніч, мої любі українці!

 

Молись

  • 06.07.14, 13:12
А в мыслях пустота грохочет. 

Пытаюсь думать – силы нет. 

Мое нутро покоя хочет, 

А в голове звучит кларнет… 



Пытаюсь плакать – слезы сохнут. 

А улыбнусь – душа болит. 

И думаю – как не подохнуть? 

Когда вокруг страна в крови. 



Они кричат, что мы «фашисты»… 

Я тихо плачу за их жизнь… 

Мне все равно на ваши «жесты»! 

Я каждому ору: «Молись!»

http://pshenochka.avtor.me/note/11488

Прости восток...

  • 06.07.14, 10:42
Отрывок из моего стиха "Перечитала хронику в Фейсбуке..."

Прости восток, что верили в свободу. 

Что не хотели быдлом жить на благо их. 

Прости нас Крым – испортили мы вам погоду… 

Но мы ведь думали, что мы среди «своих». 



Простите русские, что поломали ваши штампы… 

Прости Ефремов, Лукаш и Царев… 

Простите, что испортили вам планы… 

Простите все… Но не жалею ни о чем… 



Сейчас я плачу вновь - не скрою боли. 

Хоть сердце уж закостенело от потерь... 

Реву за тех, кто в феврале так жаждал нашей крови... 

Я "майданутая" до кончиков ногтей...


П.С. Просто захотелось сказать эти слова некоторым пользователям портала....


Я такого хочу....

  • 05.07.14, 02:08
Честно... В приличном смысле этих слов. И вам желаю.
Вот за таких политиков мы на Майдане стояли.

Не люблю матерится вслух

  • 04.07.14, 19:56

Я в сети еще не пела lol smutili
boyan

Серпанок

  • 04.07.14, 12:22

Серпанком світ покрило спозаранку – 

Не видно далі, чим за кілька метрів 

Чому ж прокинулась сьогодні на світанку, 

Розбурхана тривогою із сонних нетрів? 

 

Вдивляюся в молочне диво за вікном - 

Шукаю привід знову в царство сну вернутись. 

Ще трохи обпікає кава з молоком... 

Сиджу в тумані і хочеться його торкнутись. 

 

Ще трохи часу і промені серпанок знищать. 

Балкон. Цигарка. Філіжанка кави й сум. 

Безглузді, безпричинні сльози горло душать... 

Лиш трошки заспокоюсь і тоді піду… 




http://pshenochka.blogspot.com/2014/07/blog-post_4.html#more

http://tvoistihi.com.ua/article/50028

Любовь вовеки не потухнет

  • 02.07.14, 22:29

Чтобы любовь не вяла в рутине дней обычных. 

Чтоб разжигать ее с годами все сильней. 

Не бойтесь вы поступков необычных 

И удивляйте вы друг друга посмелей. 

 

Неважно, в сексе иль на кухне – 

Вы превращайте в праздник жизнь свою. 

Тогда любовь вовеки не потухнет 

И в вечности аукнется «Люблю!» 

Хожу всегда по краю

  • 02.07.14, 19:32

Хожу всегда по краю – так интересней. 

Ведь жизнь – она лишь раз дана. 

Ведь кто я? Лишь комок телесный, 

В котором бурно плещется душа. 

 

Без риска – не бывает приключений. 

Без приключений наша жизнь скучна 

И не бывает исключений. 

Хватайте жизнь, как за рога быка! 


http://pshenochka.blogspot.com/2014/07/blog-post_9797.html

Ой, як сумно-сумно...

  • 02.07.14, 11:05

Ой, як сумно-сумно, 

Як роса впаде. 

Ти не спав всю нічку - 

Виглядав мене. 

 

Ой, як важко-важко 

Рахувати час. 

На душі так тяжко - 

Розлучили нас. 

 

Ой, як гірко-гірко - 

Дні ті не вернуть. 

Я любила вірно, 

А тепер забудь. 

 

Ой, як тошно-тошно - 

Серденько живе, 

А кохання скисло. 

Щастя не верне. 

 

Ой, як сумно-сумно. 

Ти все ждеш і ждеш. 

Ти не спав всю нічку - 

Виглядав мене. 


П.С. Напелось сегодня по дороге на работу. 



Еще одна книжечка...

  • 01.07.14, 23:44
Классика... Грустная и веселая. Острая и скучная. Захватывающая и убаюкивающая. Просто вызывающая восторг. А текущее внутреннее состояние провело множество параллелей. Странно, но как легко спрятаться от всего окружающего просто открыв книгу.Такую книгу. Еще один томик в списке моих рекомендаций :)