Ветерану

Ти був ще хлопчик. Щирий, веселковий.

Пісень співав, підморгував дівкам.

Такий привітний, милий й трошки гоноровий.

Ти мріям, жив і ринув по шляхам.

Але одного дня війна призвала...

Ти одягнув мундир, хоча не вірив сам.

І на початку доля малювала

Лиш гордість, подвиги і славу з визнанням...

Почав служити. Було трошки страшно.

І тут ось вперше ти отримав бій...

Не так ти уявляв... не так боявся...

Те що відчув... побачив... не вистачило б слів...

Той гуркіт, крики, кров і сльози...

Такі ж як ти - ще дітвора

Лежали трупами і в полі, й на дорозі...

І не було кінця... 

І не було кінця!

Напевно, сотню раз заплющив очі

В надії вже прокинутись... Вже час!

Який же сон страшний... Не має мочі...

Лиш вижити... І Бог від смерті спас.

І не один той бій минувся.

І не одного друга схоронив.

Не хтів вже слави... Гонор добре змився.

І веселковість ти свою порозгубив...

А інколи ти снив, що ти проснувся.

Що те що бачив, то всього лиш сон...

І знов тривога в бій... За мить у яв вернувся.

І знов війна... І трупи знов...

Ти вижив і ти став Героєм.

Ти прикладом десятиліття був.

Ми пам'ятаєм, що кривавим боєм

Свободу ти собі і нам здобув.

І ми не зрадимо... Ми внуки свого діда!

Своїм життям ти гарний дав урок...

І як потрібно буде для Вкраїни, для благого діла - 

Ми теж вдягнем мунлири! І буде й з нами Бог...

В преддверии 9-го мая навеяло...