Влада озвіріла. Вперше в Україні до тюрми посадили дівчину-патріота                                                                                   29 березня 2011 року заарештовано поетесу, студентку, члена Національної спілки театральних діячів України, лідера мистецького об’єднання «Братство Святого Луки», активістку БРАТСТВА Ганну Сінькову.

Прокуратура Печерського району звинувачує її за ст.297 ч.2 (до 5 років позбавлення волі) за участь Ганни в мистецькій акції зі смаженням яєчні на більшовицькому пропагандистському об’єкті з блюзнірською назвою «Парк вічної слави» в Києві 16 грудня минулого року.

Співробітники карного розшуку увірвалися до квартирі Ганни, вилучили комп’ютер та всі особисті речі. Після допиту в Печерському райвідділі дівчину негайно доставили до ІТТ (ізолятора тимчасового тримання), аби не дати змоги батькам та адвокату зустрітися з арештованою та передати їй передачу. Наступні дні у райвідділі та Прокуратурі печерського району тривали багатогодинні допити за участю слідчого в справі Дмитра Цуркана та заступника прокурора району.

1 квітня, незважаючи на чисельні клопотання про взяття на поруки громадських діячів, депутатів Київської обласної ради та Верховної ради України, Печерський суд м. Києва виніс безпрецедентно жорстоке та абсурдне рішення – на час слідства утримувати дівчину в Лук’янівському СІЗО – куди її, мов злочинницю-рецидивістку, доправили наступного ж дня. Наразі 20-тирічну студентку з інтелігентної родини тримають в одній камері з повіями та наркоманками, хворими на туберкульоз.

Влада докладає всіх зусиль, аби приректи дівчину на роки позбавлення волі. Це відбувається в країні, де навіть убивці й корупціонери виходять на підписку під час слідства.

Всіх, хто може допомогти у звільненні Ганни Сінькової, просимо звертатися за такими контактами:

e-mail: \"> [email protected]  тел. 093 450 81 60 (редакція)

Порушено Закон. Діями міністра Єжеля державі буде нанесено збитки в особливо великих розмірах - 213 мільйонів гривень. З вересня місяця у бюджеті Міноборони не залишиться коштів на харчування солдат.

Усім про це відомо – Януковичу, Азарову, Клюєву, іншим членам Уряду, голові Антимонопольного комітету Цушку.

Фігурантів майбутньої кримінальної справи добре знають у Генеральній прокуратурі (Пшонка), Службі безпеки (Хорошковський) і Рахунковій палаті (Симоненко).

Питання лише одне: чи схаменуться і зупинять цей злочин, доки не пізно, чи навпаки – закриють очі на порушення Закону, і тоді винні сядуть за грати вже за іншого Президента?

А тепер детальніше.

Перерозподіл ринку продовольчих послуг в армії Єжель розпочав одразу після призначення на пост міністра. Лобіювання інтересів «своїх» компаній і відсторонення конкурентів досягло піку три місяці тому – перебої в харчуванні солдат і публічні скандали на всю країну.

Кабмін у пожежному порядку вніс до парламенту законопроект – продовжити до 31 березня цього року дію раніше укладених договорів з постачальниками, щоби (1) забезпечити безперебійне харчування і (2) протягом трьох місяців Міноборони могло провести нові тендери.

Парламент, так само у пожежному порядку, прийняв цей Закон, а Янукович негайно його підписав.

…Три місяці сплили. Який результат?

Перше – ніяких тендерів не було і вже не буде. Єжель і не збирався їх проводити. Він реалізував свій план, про який журналісти вже писали неодноразово, з документальним підтвердженням – замість відкритого тендеру провести закупівлю послуг на харчування …в одного виконавця, «свого» виконавця. Мінекономіки (Клюєв) задовольнило прохання Міноборони (Єжель) і дало дозвіл на одного виконавця. Причина? Тендер заблокований Антимонопольним комітетом (Цушко) до середини квітня, мовляв, потрібен час для вивчення і прийняття рішення щодо скарг від приватних компаній. Про зацікавленість тих компаній журналісти теж писали неодноразово. Насправді – тендер заблокований АМК на прохання самого Єжеля, про що Цушко (щоб не бути крайнім, бо то не його афера) щиро і прямо сказав Азарову на засіданні Кабміну. Тож Єжель зробив усе, аби не допустити тендеру і таки домігся процедури одного виконавця для «своєї» компанії.

Друге – «своя» компанія харчуватиме солдата за ціною 42 гривні на добу. При тому, що готуючи тендер, Мінфін (Ярошенко) і Міноборони (Єжель) письмово погодили максимальну ціну солдатського пайка в 32 гривні 60 копійок. Таким чином, за 2011 рік «свій» один виконавець, обраний Єжелем, обійдеться бюджету (народу) на 213 мільйонів гривень дорожче. Згідно норм Кримінального кодексу, йдеться про «збитки в особливо великих розмірах» і про верхню планку міри покарання.

Третє – харчування солдат за завищеною ціною завершиться у вересні, разом із бюджетними грошима. Що далі? Нові (старі) потрясіння в армії і нові (старі) скандали на всю країну? Не треба перевіряти граблі, вони лежать там само, де й минулої осені…

Четверте – підписувати договори на закупівлю послуг понад бюджетні призначення забороняє Закон. Відтак, посадовець Міноборони, який поставить свій підпис, знаючи, що в бюджеті на цю програму не вистачає 213 мільйонів і що Бюджетний кодекс забороняє укладення таких договорів, має сісти за грати. Разом з тими, хто організував усю цю оборудку «в особливо великих розмірах».

І останнє. Янукович, Азаров, Пшонка, Хорошковський – кожен з них ще може зупинити цей злочин. Не допустити нанесення збитків державі. Притягти винних до відповідальності. Жорстко покарати, не дивлячись, що це «свої».

Ви вірите, що так станеться? І я не вірю.

Скоріше буде так, як Ганна Герман відповідала мені у студії Shuster-Live: ми підемо з влади, ви прийдете – от тоді й водитимете до ГПУ нинішніх урядовців.

Ну, якщо так і тим більше, ви знаєте, що порушуєте Закон – тоді готуйтеся завчасно…

Анатолій Гриценко


Джерело: Корреспондент

Радіостанція відсудила в України 9 мільйонів доларів

Міжнародний центр з вирішення інвестиційних суперечок у складі президента Х.Фернандеса-Арместо, Я.Паулсона та Ю.Восса прийняв рішення за позовом громадянина США, власника радіостанції "Гала-Радіо" Джозефа Леміра проти України.

За інформацією DT.UA, відповідно до рішення трибуналу Україна повинна виплатити Д.Леміру 8,717 мільйона долара основного штрафу і 750 тисяч доларів в якості компенсації витрат позивача на ведення справи.

Відносини американського інвестора Дж. Леміра і України мають давню історію. Дж. Лемір домігся того, що його радіостанція посідала 1-2 місця в рейтингу найбільш популярних FM-радіостанцій Києва і намагався легально розвивати всеукраїнську мережу і зіткнувся з незаконною, як йому здавалося, протидією безлічі державних органів не тільки при виділенні частот у галузі радіомовлення але і при веденні звичайної господарської діяльності.

У зв'язку з цим, вважаючи свої права порушеними, ще у вересні 2006 року він звернувся до ICSID на підставі двосторонньої угоди між Україною і США "Про заохочення та взаємний захист іноземних інвестицій" та багатосторонньої Конвенції про порядок вирішення суперечок між державами та іноземними особами, учасницею яких є Україна.

Це не перше звернення з позовом до України. У 2000 році розгляд суперечки в тому ж центрі закінчився підписанням мирової угоди. З боку України цю угоду підписав віце-прем'єр-міністр Сергій Тігіпко.

На думку Дж. Леміра, Україна не виконала умови мирової угоди, продовжуючи порушувати норми двосторонньої угоди "Про заохочення та взаємний захист іноземних інвестицій".

Так, наприклад, за шість років "Гала Радіо" близько 200 разів брало участь у конкурсах на отримання частот, оголошених Національною радою з телебачення і радіомовлення.

При цьому за весь період "Гала Радіо" вдалося отримати лише одну ліцензію. У той же час основні конкуренти отримали кожен від 38 до 56 ліцензій.

Допитавши десятки свідків і вивчивши сотні документів, трибунал у двох своїх рішеннях - попередньому, винесеному 14 січня 2010 року і остаточному - зафіксував кілька моментів: "Україна діяла з кричущою неповагою, порушуючи діючі правила проведення конкурсів".

Зокрема, суд встановив, що лише президент України двічі втручався в роботу Нацради з телебачення і радіомовлення, спрямовуючи на її адресу доручення видати ліцензію радіостанції, що належить його політичному союзнику депутату Деркачу.

Що стосується витрат, які сторони заявили до відшкодування на випадок перемоги, то Дж. Лемір витратив на юридичних консультантів 1,042 мільйона долара, а Україна витратила у 4,2 рази більше - 4,37 мільйона долара, у тому числі: 3,042 мільйона долара на міжнародних консультантів і 1,330 мільйона долара на українських.                                   Тільки ось хто за це буде  платити чи не ми з вами ?                                                                                                         Джерело: Українська Правда .

Як висловився Леонід Данилович, звістка з ГПУ вразила його мов «сніг серед ясного неба». І не збрехав він. Так як поривчаста неадекватна поведінка його, і невизначеність у власній тактиці підтверджують те, що екс-президент був шокований. Спантеличені журналісти, розгублені політики щодня висувають нові домисли щодо причин, які призвели до підняттяедороо справи Гонгадзе з темних, запилених глибин прокуратури. Хоча насправді має бути одне розуміння – справу підняли аби досягти правосуддя. У іншій державі так би і подумали, та поки що реакція суспільства – немов діагноз: ніякої довіри до судів та слідства, Феміди тут і тінь не проходила.

Ми безперечно багато позабули за ці роки «України без Кучми», так тепер нічого гіршого, за деградоване блакитне кодло при владі уявити важко.

«Данилич», як гарант і вихованець «олігархату» в Україні, підтримав синів своїх, умілих дерибанити, випестив-виростив корупціонерів, укорінив корупційні схеми у кожну клітинку державних органів. Це завдяки йому вільні журналісти дізналися, що означає «з`їздити в ліс», і відчули як затягується ремінь на шиї. Саме з Кучмою українська влада та організована злочинність зрослися, поріднилися. Тільки мафіозні структури мають таку природу – ділитися на клани, які з часом стають конкуруючими. Так з часом визріло і дозріло до Великої гри Донецьке бандугрупування, на чолі з Віктором Януковичем.

Ні в Кучми, ні в Ющенка не було інтересу викрити замовників вбивства Гонгадзе. Такий інтерес з`явився в Януковича. І для тих, хто переконаний, що вчинки «Янича» є обов`язково раціонально зважені та продумані, є низка версій. Кожна з цих версій не витримує дотошної перевірки і ламається одразу, мов карточні будиночки. Адже і немає тут раціональних дій. Для чого Януковичу так ризикувати, запускати в темряву бумеранги, які вдарять його обов`язково. Можна тільки уявити собі ті масиви інформації, якими володіє екс-президент по відношенню до свого бувшого прем`єра Віктора Федоровича, і інших «владоможців», які знаходяться зараз в оточенні Януковича. Крім того, Пінчук володіє великим телехолдингом, який може змінити демонстративну лояльність по відношенню до влади на об`єктивну демонстрацію катастрофічного становища України в результаті «покращення» від рефформаторів. Однак відчувши смак помсти, важко відступити.

Ще вчора Кучма відчував себе господарем становища, та швидко він обрав позицію жертви. Кожен похід до прокуратури для нього вкрай принизливий, так і результат цих походів відобразиться і на здоров`ї, і на репутації екс-президента. А можливо тепер і екс-«пахана». Так, якщо вже донецький пітбуль взявся за цю справу, він видушить-вижме тепер усі ймовірні користі. Можливо, протверезившись після великої п`янки, Вікторові Федоровичу прояснилися певні загрози ситуації.

І мовчав він довго, минув тиждень, як Президент нарешті прокоментував діяльність прокуратури. Єдиний, хто не здивувався діям ГПУ, Янукович сказав, що нарешті потрібно поставити усі крапки у цій справі. Важкі гайки закрутити над усіма неточностями. І закрутять їх швидко, так як Ренат Кузьмін переконує, що «справу розслідують інтенсивно, слідство завершать, імовірно, вже найближчим часом».

Янукович ненавидить Кучму, Кучма дуже зневажає Віктора Федоровича, навіть відверто це демонстрував, будучи при владі. Останні слова екс-президента відносно Януковича показові: «Ніколи у мене не було ініціатив з ним спілкуватися за останній час. І ніколи не буде. Так що ніякого спілкування не було». І під час «дружнього» правління цієї бандитської пари не було поміж ними симпатій, це були дуже ворожі відносини. Кучмі доводилося йти на компроміси, аби допустити донецьку групу до влади. А Янукович, будучи прем`єром, дуже неохоче допускав у Кабмін людей Кучми., категорично не приймав у списки Партії Регіонів «кучмістів».

Довірившись підтримці Даниловича на виборах 2004, в результаті Янукович виявив, що його відверто використали. Ненависть до Кучми була страшна. Він говорив: не Ющенко і не американці забрали в нього перемогу на виборах, у нього забрав перемогу Кучма. Кучма з якихось причин домовився не з Ющенком, а з американцями, чи ще з кимсь за кордоном – і було прийнято рішення, що Янукович не має стати президентом. Занозою в пам’яті залишилася поведінка Леоніда Кучми в листопаді-грудні 2004-го: і ігнорування переможного бенкету після оголошення ківаловських результатів другого туру; і відмова застосувати силу до Майдану; і сепаратні переговори з Ющенком; і позиція щодо Верховного суду - усього цього Янукович Кучмі не забув.

Не забув, як його хотіли дружно відправити на сміттєзвалище політичної історії. В 2004 Янукович назвав Леоніда Даниловича зрадником і боягузом: \"Я дуже розчарований, що довіряв тим трусам і зрадникам, з якими я працював ці два роки. Я не помилявся, коли казав, що працював ці два роки, борючись не лише за утвердження своїх позицій, але й борючись з цією позорною владою\".

Сам же гарант та лідер усіх гопників України переконливо запевнив, що ніколи «трусом і зрадником» не був, а «козлам», які заважають жити, Віктор Федорович обов`язково віддячить по заслугам. «Тому що справедливий.»


Джерело: Чорноіван Тарас \"Тарасова Правда\" www.taras-ua.com

Невигідно, дуже невигідно – вкотре повторює Прем`єр-міністр Микола Азаров. Однак напевно Міжнародний валютний фонд отримає від України гарбуза. Так як населення не витримує політики уряду, про що вже свідчить катастрофічне зростання заборгованості за комунальні послуги та газ. Тому Азаров, зціпивши зуби, змушений відмовитися від грошей МВФ.

У березні цього року можновладці відкрили нарешті обличчя справжнього правління, адже підняття комунальних тарифів на 62%, підвищення ціни на газ для населення на 30% та проведення пенсійної реформи, яка передбачає підняття пенсійного віку для жінок до 65 років - це три речі, які уряд вирішив продати за 15 млрд. доларів допомоги МВФ. Отже, «реформатори» і обіцяні не популярні реформи - продукт тиску Міжнародного валютного фонду на владу. Репресії соціальної сфери – основний пункт у домовленостях з МВФ. Задля МФВ підвищиться пенсійний вік для жінок, заморозять права майбутніх пенсіонерів, продовжать необхідний стаж. А насправді, при дефіциті Пенсійного фонду у 2010 році в 36 млрд. грн. - весь пакет державних «пенсійних ініціатив» дає можливість розраховувати на економію всього лише 1,7 млрд. грн. Між іншим, в 2011 році за рахунок підвищення пенсійного віку у жінок в Україні не звільниться 167 тисяч вакансій, які могли би стати робочими місцями для молоді. І Азаров тепер розказуватиме, як молодь має зрозуміти необхідність пенсійної реформи, подумати про своє майбутнє. Українська молодь і з теперішнім ледве дружить..

Нещодавно Прем`єр продовжив шокову терапію населення: газ подорожчає всього на 30%. І це, знову ж таки, його велике «лицарське» досягнення, адже МВФ вимагав підвищення тарифів на 50%. Азаров пообіцяв «компенсувати нашим людям те, що вони зараз втратили». Клявся, клявся, землю їв – не вперше. Як він компенсувати збирається, нікому так і не пояснив. Ну коли в Україні були випадки зниження тарифів і цін?

Як будуть компенсувати втрачені кошти від МВФ Прем`єр-міністр теж не повідомив. Азаров бере транші, вбухує їх у розорений Януковичем Нафтогаз, а розплачуватися за це повинні збіднілі українці зі своїх крихітних зарплат та оплачуючи непосильні комунальні.

Підвищення тарифів на житлово-комунальні послуги – рішення безальтернативне. Запровадження пенсійної реформи – безальтернативне. Становище для населення - безнадійне.

Недавні події ще раз показали, як при владі розвивається стратегія «спихотерапії».Тут Азаров ще й вирішив видимість діяльності показати – посварив Табачника, погрожував вигнати за «пофігізм» щодо працівників освіти. А що з того Табачнику, адже Прем`єр - міністр тепер навіть не має права звільняти міністрів. Янукович не скаржиться, йому діяльність міністра освіти дуже навіть імпонує. \"Бери шинель - іди додому» - так Азаров готовий сказати кожному міністрові, який не виконує своїх обов`язки. Що ж, поговори-поговори. За місяць і сам підеш.

Азаров здає позиції з кожим днем. Так 15-18 березня не відбувся розгляд у парламенті законопроекту Кабміну про пенсійну реформу. Причиною стала розбіжність позицій у Кабміні. А саме між прем\'єром Миколою Азаровим і віце-прем\'єром Сергієм Тигипком. Так, для Азарова Пенсійна реформа раптом стала болючою і соціально небезпечною, тоді як Тигипко запевняє, що її потрібно негайно впроваджувати. Таке враження, що вони помінялись позиціями, адже це Тигипко повинен перейматися соціальними питаннями, а Прем`єр – перейматися умовами МВФ.

Крім того, Партія Регіонів занепокоїлася падінням власного рейтингу, тому поспішно голосувати за «дуже непопулярну» реформу «блакитні» кнопкодави побоялися. Питання Пенсійної реформи відкладається на пару місяців, а сподіватимемося – не невизначений термін.

Рівнозначно до проблеми «не вигідно» Азаров ґрунтовно перейнявся питанням «підтримки людей». Тепер він готовий вислухати будь-які пропозиції щодо «покращення» реформи.

Подумав Сергій Тигипко, і на другий же день сам повідомив, що може Україна обійтися без грошей МВФ, але ненадовго. А без сраного рефформатора Бібібки Україна може обійтися назавжди!


Джерело: Чорноіван Тарас \"Тарасова Правда\" www.taras-ua.com

О подноготной правосудия по-украински рассказывает бывший судья: «брать на лапу» украинских судей вынуждают низкая квалификация, порочность судебной системы и полная зависимость от исполнительной власти. Такая вот «реформа» судоустройства...

В феврале на взятках попались три судьи, и что показательно, в трех главных городах Украины. Сначала попался «колядник» в Донецке, вымогавший 20 тысяч грн за положительное решение по гражданскому иску. Затем прихватили взяточника во Львове, получившего 400 тыс. грн за освобождение от уголовной статьи. И наконец в Киеве попался судья на сущей мелочи – взятке в $1 тыс., также по гражданскому делу. О причинах явления «Газете…» рассказал Юрий Василенко, бывший судья Апелляционного суда.

– Юрий Александрович, зарплаты у судей довольно высокие…

– Оклад судьи местного суда – около 5,5 тыс. грн, судьи Апелляционного получают около 6,5 тыс грн, а оклад судьи Верховного и Конституционного суда – около 10 тыс. грн. Точнее сказать нельзя, потому что многим полагаются еще и доплаты за выслугу лет, за пребывание на должности, за научную степень, за доступ к гостайне и т. п. Но все равно деньги эти не астрономические.

– А сколько стоит место судьи?

– Смотря какого… По слухам, около $5 тыс. – за место судьи в глухой провинции, и $50 тыс. – за место в одном из районных судов столицы. Расценки за место в Хозяйственном суде – а там решаются самые денежные вопросы – начинаются от $100 тыс. Не зря сейчас множество чиновников пытаются из министерств перейти в судебную систему – там крутятся громадные деньги.

ДАЧА ВЗЯТКИ: КОМУ ИДУТ ДЕНЬГИ

– Кто назначает украинских судей?

– Президент. Но сначала должна «дать добро» квалификационная комиссия, затем высшая квалификационная, затем кто-то в администрации должен рекомендовать президенту утвердить судью.

– Сколько дел рассматривает судья?

– Ну какой-то сельский – десяток дел в месяц. А судья района крупного города – 6–8 в неделю. Я когда-то подсчитал, что за полгода рассмотрел 536 уголовных дел и около 1400 гражданских, не считая административной «мелочи». Естественно, при такой нагрузке судья успевает лишь бегло просмотреть дело. Да и то если захочет. А они не всегда и хотят, предпочитая выносить приговор по звонку начальства или договорившись с адвокатом.

– Кто распределяет дела между судьями?

– Некая компьютерная система, выбор которой якобы нельзя скорректировать. Я в этом сомневаюсь. Слишком часто сильным мира сего попадаются удобные для них судьи. Кстати, отвести судью нельзя – он сам должен это одобрить.

– Есть ли какая-то «такса» взяток? Сколько заплатит «мажор», убивший пешехода?

– От ста долларов до ста тысяч. Четкой «таксы» нет и быть не может. Очень важно, кто обвиняемый – водитель маршрутки или водитель министра, а также есть ли у него связи в суде, как его действия квалифицировали следователи (им тоже можно дать взятку). По слухам, плата за снижение срока исчисляется тысячами долларов, а за оправдательный приговор – десятками и сотнями тысяч. Ну а ста долларов хватит, чтобы поставить бутылку хорошего коньяка, если судья – ваш родственник или знакомый.

– А можно ли надавить на судью, запугать?

– Физически угрожать никто не будет, конечно. Да и зачем? Судья – человек системы, в которую случайные люди не попадают и откуда безжалостно выдавливаются все проявляющие принципиальность. У нас же коррумпировано все – депутаты, исполнительная и судебная власть, прокуратура, силовики...

Судью не обязательно запугивать или подкупать, чтобы он вынес нужное решение. Достаточно звонка. Допустим, крупный бизнесмен застраивает исторический центр. Люди протестуют, дело в суде. А часть квартир в этом доме обещана прокурорам и депутатам. Они «ласково попросят» судью – и решение будет в пользу застройщика. Кстати, многие судьи не обеспечены жильем, и получить квартиру могут только максимально лояльные к власти.

– Как же с этим бороться?

– Суд должен, наконец, стать независимым. Первое: ведающая кадровыми вопросами квалификационная комиссия не должна подчиняться главе Верховного суда, зависимого от президента. Сами судьи должны выбирать ее состав. Членов комиссии нужно освободить от текущих дел, тогда они смогут назначать достойных судей.

Второе: нужно создать независимую дисциплинарную комиссию. Туда нужно включить реально независимых судей на пенсии, прокуроров, правозащитников – чем их будет больше, тем лучше. Такую комиссию не убедишь закрыть глаза на делишки каких-нибудь Зварычей, когда за них заступаются высокие чины.

Третье: создать суд присяжных. Украина более десяти лет не может это сделать, тут мы на уровне Беларуси, Туркменистана, Северной Кореи. Даже Россия и Косово уже ввели суд присяжных. Пока эти шаги не будут сделаны – будем иметь то болото вместо судебной системы, которое пока и имеем.



Джерело: Игорь СМАГА, «Газета по-киевски»

«Мажор» за рулем безнаказанно убил троих. Его ждет гуманный суд: он - прокурор и сын прокурора                                   Громкое дело, всколыхнувшее Днепропетровск, хотят «спустить на тормозах». Это становится недоброй традицией. Эта история всколыхнула Днепропетровск осенью прошлого года. Ранним утром 20 октября на Набережной Победы джип «Тойота Прадо» сбил на пешеходном переходе трех женщин...

Их тела от мощного удара разбросало на сотню метров. Как рассказал журналистам сотрудник пресс-службы областного управления ГАИ Максим Талдонов, женщины не успели перейти широкое шоссе на зеленый свет, когда зажегся красный — остановились на разделительной полосе. Жертвами оказались 43-летняя Светлана Тараненко, 62-летняя Светлана Алтукова и 45-летняя Валентина Турленко.

«Водитель на джипе «Тойота Прадо» двигался в сторону улицы Космическая, — пояснил гаишник. — Совершив наезд, он скрылся с места преступления.

Очевидцы трагедии тут же вызвали «скорую», но никого из пострадавших спасти не удалось. Через полчаса после ДТП автомобиль убийцы был найден недалеко от места происшествия. Правда, уже без номеров. Но это не помешало установить владельца автомобиля».

Машину с помятым корпусом обнаружили во дворе одного из домов по проспекту Героев. Фото автомобиля жители этого дома опубликовали в интернете через несколько часов. По их словам, именно здесь и жил виновник ДТП. Возможно, такая огласка вынудила правоохранителей несколько позднее признать, что серый джип «Тойота Прадо» был зарегистрирован в 2006 году на имя Дмитрия Рудя, 1985 года рождения.



Выяснилось также, что молодой человек приходится сыном прокурору Жовтневого района, на территории которого и произошла авария. Более того, виновник ДТП сам работал следователем прокуратуры Индустриального района, однако, как заверяют в этом ведомстве, на момент происшествия он уже уволился.

По горячим следам Д. Рудя задержали, а затем и арестовали, поместив в днепропетровский СИЗО. Для «объективности расследования» уголовное дело передали в соседнее Запорожье, что вызвало взрыв эмоций у жителей Днепропетровска, возмущенных резонансным происшествием. В объективность расследования мало кто верил, в чем можно было убедиться, почитав комментарии на городских форумах и в социальных сетях.

Вскоре после ДТП инициативная группа интернет-пользователей создала специальный сайт, посвященный «делу Рудя». Кроме того, молодежь, обсудив в сети сложившуюся ситуацию, решила пикетировать по субботам здание областной прокуратуры на центральном проспекте Днепропетровска.

У ее дверей появилась палатка, где можно было поставить подпись под воззванием к прокурору области и Президенту Украины. В нем горожане требовали возвращения уголовного дела в Днепропетровск, что, по их мнению, содействовало бы общественному контролю над ходом расследования, а позднее и слушанием уголовного дела в суде.

Интересно, что широкий резонанс способствовал поиску случайных свидетелей аварии. Одна из городских газет — «Днепр вечерний» — опубликовала схему, начерченную рукой одного из таких очевидцев. Из нее следовало, что «Тойота Прадо» якобы попыталась объехать на светофоре стоящие впереди машины, рванув по разделительной полосе, где и стояли погибшие женщины. Другие очевидцы утверждали, что от сильного удара одну из женщин отбросило под колеса «Дэу», двигавшейся по встречной полосе. Именно ее водитель бросился вызывать «скорую», в то время как водитель «Тойоты» сначала вышел из машины, а затем, очевидно, осознав случившееся, быстро ретировался.

Пригодились ли эти свидетельства следователям из Запорожья — неизвестно, поскольку ход разбирательства надежно защищен тайной следствия. Впрочем, в прессе сообщалось, что подозреваемый как квалифицированный юрист, пользуясь своими правами, якобы не спешит давать показания.

Уже вскоре появились и мнения юристов, специализирующихся на автомобильной тематике. Они считали, что общественность напрасно ждет строгого наказания для Дмитрия Рудя, ведь суд может найти многочисленные смягчающие обстоятельства. Например, обнаружится, что на дороге не было положенной разметки, погибших женщин мог закрывать другой транспорт, а главное — они не должны были стоять на разделительной полосе, где нет «островка безопасности». Такие прогнозы, возможно, были недалеки от истины. В феврале адвокат потерпевших Эдмонд Саакян сообщил на пресс-конференции, что уголовное дело уже передано в Орджоникидзевский райсуд Запорожья, а его материалы подшиты в трех увесистых томах. Э. Саакян, который присутствовал на следственном эксперименте, рассказал, как все случившееся представляется обвиняемому. Тот поясняет, что ехал на зеленый свет со скоростью 60 км в час. Женщины стояли на разделительной полосе, но, испугавшись встречного транспорта, сделали шаг назад, и угодили под колеса машины Д. Рудя. Свои действия после наезда обвиняемый описывает так: он вызвал «скорую», включил «аварийку», вышел из машины. После чего, поняв, что погибшим уже ничем не поможешь, впал в состояние аффекта. Как он уехал, как бросил машину, как свинчивал номера — ничего не помнит. Очнулся Д. Рудь, по его словам, в больнице под капельницей.

Адвокат подтвердил информацию о том, что родственники погибших получили от обвиняемого денежную компенсацию и написали заявление об отсутствии материальных и моральных претензий. О деталях договаривались адвокаты сторон на «основе судебной практики». Назвать размер компенсации Э. Саакян отказался. Возможно, потому, что следом встал бы вопрос о доходах прокурорской семьи. «Обе стороны довольны», — многозначительно заметил он. Между тем, по закону виновнику аварии грозит лишение свободы от пяти до десяти лет. Однако Э.Саакян уверен: даже если суд вынесет самый строгий приговор, реально обвиняемый отсидит не более двух-трех лет. Гипотетически ему могут дать и условную судимость, или вообще оправдать.

Интересно, что побег с места преступления, который должен был послужить отягчающим обстоятельством, в деле не значится вообще. «Если бы он не останавливался, считалось бы, что он скрылся с места преступления, а так — нет», — поясняет Э. Саакян.

Вскоре после ДТП отец обвиняемого был переведен из прокуратуры Жовтневого района на должность старшего помощника прокурора города. Теперь считается, что он не занимает руководящую должность, а стало быть, исключается влияние на работу правоохранительных органов.

Правда, на все вопросы о семье Рудей в прокуратуре и милиции реагируют очень нервно. Хотя не секрет, что именно замалчивание помогло «спустить на тормозах» не одно громкое дело.

Интересно, что всего лишь за год до аварии на Набережной Победы в другом районе города — проспекте Гагарина — под колесами джипа погибла 62-летняя сторож Днепропетровского национального университета Любовь Темная. Несмотря на то, что сразу после аварии муж погибшей Иван Темный заявил, что имя виновницы гибели его жены известно всему городу, правоохранители не рисковали его обнародовать.

Только месяц спустя тогдашний начальник ГУ УМВД в Днепропетровской области Анатолий Науменко признал на пресс-конференции, что за рулем находилась дочь одного их основателей группы «Приват». «Действительно, за рулем была Ксения Мартынова, ее машина сбила женщину, когда та переходила дорогу на мигающий желтый. Сейчас проверяются факты, думаю, дело дойдет до суда», — сказал генерал. С тех пор в днепропетровской милиции изменился руководящий состав, а рядовые работники — словно воды в рот набрали.


Джерело: Вадим Рыжков, Днепропетровск, ДЕНЬ

Знову лукавство і примітивна гра. Цими днями тільки лінивий пропустив нагоду написати про казус: Леонідові Кучмі відкрито висунули обвинувачення у перевищенні влади і службових повноважень, яке призвело до загибелі журналіста Георгія Гонгадзе. Баньдюковичі намагаються показати, що відстоюють закон і справедливість. Такі інтригуючі справи розслідують в Україні тільки у тому випадку, коли на це є політична воля, і влада може отримати з цього користь. Цього разу пожертвували стареньким уже екс-президентом Кучмою.

ЗМІ уже встигли охрестити подію темою тижня №1. І водночас, невже хоч в однієї людини викликала довіру ця гнила провокація? Цікаво, що ніхто не аналізує рішення власне Генеральної прокуратури, уся увага стосується пошуку можливих причин, які спонукали Віктора Януковича дати таку вказівку.

Думки народу розбігаються: наче і давно пора КуЧмо посадити, але хто ж у таку можливість повірить? Кожному відомо, що прямих доказів причетності Кучми немає, але головне, що немає прямих свідків, на зразок загиблого екс-міністра Юрія Кравченка. Обвинувачення висунуте за статтею 166 Кримінального кодексу у редакції 1960 року, оскільки саме ця редакція була чинною у 2000 році. Згідно з Конституцією України, ця стаття має строк давності 10 років, Георгія Гонгадзе вбили осінню 2000 року. Отже Леонід Кучма не має можливості отримати по заслугам. Однак у прокуратурі запевняють, що тільки суд може вирішити, застосовувати чи не застосовувати термін давності.

Легше повірити, що Кучметов за певний гонорар грає роль у спектаклі від Яника. Так, є іще одна версія, за якою Леоніда Кучму виправдають за недостатніми доказами, і, як винагороду, екс-президент отримає підсушений авторитет (зять Кучми Пінчук, уже традиційно, розкрив злодійського гаманця, щоб відбілити Папу). Адже, обвинувачений сам заявив, що не закриє справу, «доки не отримає доказів, як-то говорять, невинності своєї». Саме, «як-то говорять», адже у Леоніда Даниловича прямо назвати себе не винним язик не повернувся.

І для чого діставати з кишені стародавні справи, запилені і прострочені, якщо і свіжих достатньо можна знайти? Того ж Черновецького «добити». Розгортають якомога більш скандальні справи, в тіні яких проводять уже свої комбінації.

Основні версії з приводу підняття справи народжуються одна за одною. Наприклад, частина людей вірить, що вразливий Янукович ніяк не може забути поведінку Кучми під час Помаранчевої революції, мовляв, він його не підтримав, не влаштував кривавий розгін майдану. Саме через рік президентських повноважень, Яника холодним потом кинуло від поганої згадки і Президент вирішив помститися.

За кордоном припускають, що Янукович прагне хороших відносин із Заходом, тому злякався, коли Тимошенко поїхала в Брюссель ( сам же її і відпустив ), адже там вона може пожалітися на його авторитарну політику. Мовляв, 3 березня віце-президент США насварив Януковича за переслідування опозиції і вибірковість у правосудді. В підтвердження цієї версії влада у минулий вівторок пообіцяла звільнити з ув`язнення деяких міністрів із колишнього прозахідного уряду Тимошенко.

Отож, для того, щоб переконати Захід у своїй неупередженій позиції в питаннях «Кого садити - кого судити», необхідно було вибрати «жертву» подібної величини у політичному просторі. Тепер Кучма може стати в один ряд із Тимошенко і Луценко. Щоправда, майор Мельниченко неодноразово наголошує, що вважає основним відповідальним у вбивстві Георгія Гонгадзе саме теперішнього спікера Литвина. Адже, і на самих плівках помітно, що тодішній голова адміністрації під’юджував Кучму проти журналіста. Мельниченко наполягає, що полковник СБУ, а нині спікер у Верховній Раді Литвин підставив Кучму заради власних цілей і організував вбивство Гонгадзе.

Однак Литвин для Януковича - важлива фігура, завдяки йому він тримає слухняним парламент. До того ж Литвин себе почуває досить бадьоро, до ГПУ не навідується. Він приходить туди, де буде корисним для влади .

Натомість, Леонід Кучма, у якості жертви, регулярно бігає до ГПУ доводити свою не винність. Так Анна Герман мало не охрестила його Ісусом, бідкаючись, що бідного пенсіонера «розпинають» і як їй це болить. Кучма і сам просить, аби «друзі» не діставати його зі співчуваючими дзвінками. При цьому «друзі» – це все ті ж представники діючої влади. Так, хвилюються, адже кому, як не їм, відчувати свою провину. Захворіє Кучма, не витримає постійних допитів. Створили образ мученика, мовляв, влада сама себе висікла.

Кучма вже зустрічався в ГПУ з Пукачем ( зустрілися, поцілувалися, вкотре домовилися валити усе на Кравченка і, з скорботними обличчями, розійшлись), на черзі Мельниченко. З ним екс-президент бачитись не має бажання, адже кому сподобається спілкування зі зрадниками. Проте «стражденний» екс-президент готовий взяти цей удар собі на груди: \"Все ж таки я готовий пройти через це, щоб довести, що я не винен. І якщо сьогодні будуть наполягати, якщо сьогодні влада вирішить мене принизити, я погоджуся на очну ставку з Мельниченком\".

А у Януковича скоро прорве усі греблі. 25 числа автомобілісти зібралися у Києві, хоча і на шляху до столиці автолюбителі достатньо «погуділи». Питання у них серйозні, по суті. Уже не згадують ні про мову, ні про темне минуле – про реальне «покращення» бажають поговорити.

Того ж 25 Президент тікає «в бєга», вирушив до В`єтнаму, тоді до Сінгапуру, до Брунею, зрештою. Неначе там важливіші справи для Президента України, ніж багатотисячний обурений натовп на Європейській площі.

Поки вчителі борються за свої нікчемні 20 % доплати , автомобілісти за зменшення ціни на паливо - нас годують триллерами «аля-Кучма в ГПУ». Слава тим 22%, які ще вірять у благочинність бандитської влада, адже блаженні вони!


Джерело: Тарас Чорноіван ТАРАСОВА ПРАВДА WWW.TARAS-UA.COM

Янукович до Азарова: «Ну що, Миколо Яновичу, подерибанемо? Питання приватизації держмайна серйозно розхвилювало Януковича, і це підвищує рівень «базової тривоги» народу. Адже кожному зрозуміло, що попереду гряде низка афер, за якими багато держмайна за копійки перейде олігархам від Партії Регіонів.



Президент рішучо і наполегливо вимагає активізувати програму приватизації державних об`єктів. При чому, законодавча база по даному питанню не задовольняє гаранта, вона, бачте-но, сповільнює темпи процесу. І, хоча цьогорічних план прихватизації ніби виконано, продажем Укртелекому, однак час піджимає, і бажаючі «скомуніздити» рештки державної власності «наполягають».

Нагадаю, що Укртелеком був прихватизований 11 березня за 10,575 млрд. грн. «невідомою групою осіб» названими австрійською інвестиційною компанією «ЕСУ» (Epic Services Ukraine). Експерти обурені непрозорістю процедури проведення угоди, так як невідомо, хто стоїть за цією компанією. У Євросоюзі навіть угоди вартістю в $1 млн. дотошно перевіряються, тоді як у нас без перешкод рухають мільярдами. І перші припущення щодо Укртелекому – це звісно те, що компанія, в остаточному результаті, дістанеться Ренату Ахметову.

На черзі прихватизації тепер стоїть такий «баласт для держави», як Акціонерна компанія «Нафтогаз» України. Янукович цілеспрямовано зібрався виставити на міжнародну біржу частину акцій компанії. Він вважає, що знайти інвестора – єдиний вихід, адже «Нафтогаз» знаходиться на межі банкрутства.

Дійсно, відомо, що компанія має купу боргів, виживає переважно за рахунок вливання коштів отриманих від Міжнародного валютного фонду. Натомість держава зобов`язалася перед МВФ дерти з населення ще більшу оплату за газ. Нещодавно Нафтогаз взяв велику позику в осязі близько 1 мільярда гривень в Ощадбанку. Янукович нагадав, що з 1999 року й до сьогодніi заборгованiсть пiдприємств ЖКГ перед НАК \"Нафтогаз Україна\" сягнула 13 млрд грн, з яких 4 млрд - тiльки цього року.

Проте, що спричинило виникнення такого кризового стану в компанії? Сам Янукович призвів до перетворення «Нафтогаз України», на надважкий баласт. Саме з початком його президентства НАК \"Нафтогаз України\" потрапив в особливу скруту. Компанія, що довгий час достойно тримала оборону, під дбайливим наглядом Януковича змінила свою позицію і швиденько програла суд. Рішення Стокгольмського арбітражного суду зобов\'язало віддати компанії \"РосУкрЕнерго\" 12 млрд. кубів природного газу. Завдяки новій владі, Україна програла на користь близького новому президентові олігарху Дмитру Фірташу.

За розрахунками експертів, держава Україна від цього перекидання туди-сюди 12,1 млрд кубометрів газу зазнала збитків приблизно на 1 млрд доларів. Однак Фірташ за теперішніх цін отримає величезний прибуток: 12,1 млрд кубометрів на сьогодні коштують 3 млрд доларів. Олігарх заперечує, що Україна внаслідок цієї угоди виявилася обділеною і запасів газу ледь вистачило на зиму.

За рік президентства Януковича у кілька разів збільшили свої статки олігархи, які опинилися в уряді Азарова: Клюєв, Колесніков, Хорошковський. Так, завдяки скасуванню пакету антикорупційних законів, що був розроблений урядом Тимошенко, стало можливим виділення урядом 200 мільйонів безповоротної державної допомоги на розвиток бізнесу родини Клюєва.

Однак красти можна різноманітними способами, а найбільш масштабно це дозволяють робити туманні схеми приватизації.

Заява Януковича викликала обурення і критику зі сторони опозиції, адже продаж хоч однієї акції \"Нафтогазу\" означає продаж української ГТС. Як розповів міністр палива та енергетики опозиційного уряду Олександр Гудима, «продаж пакета акцій, хай і невеликого, означає продаж українських підземних газових сховищ». НАК \"Нафтогаз України\" є стовідсотковим власником ГТС, і сьогодні законодавчо категорично забороняється відчужувати, продавати, надавати в оренду як ГТС, так і підземні сховища газу.

Але вочевидь влада вже давно готується до афери, адже ще на початку діяльності уряду, Клюєв заявляв про плани внести до Верховної Ради законопроект про зміну статусу ГТС, яким би дозволялася приватизація Пройшов уже рік, але урядовці не наважуються внести до парламенту такий скандальний законопроект.

Забажав - продав одне, захотів – друге. Економіка держави не цікавить ні Януковича, ні інших представників влади. Москва неодноразово пропонувала «вирішити фінансові проблеми» «НафтогаЗу», шляхом об`єднання його з компанією «Газпром». Отож, відповідь на туманні метання Віктора Януковича напрошується сама за себе: російське акціонерне товариство «Нафтогаз», дочірнє підприємство «Газпрому».



Джерело: Чорноіван Тарас "Тарасова Правда"

Політики-бізнесмени, які з приходом до влади Віктора Януковича зайняли міністерські пости, в 2010 році стали багатшими. Про це свідчить рейтинг Фокуса 200 найбагатших людей України 2011. Найбагатшим в уряді виявився Андрій Клюєв, який зараз займає посаду першого віце-прем\'єр-міністра - 25-е місце.

Їх спільні з братом Сергієм Клюєвим капітали експерти рейтингу оцінили в 900,8 млн. доларів.

Базова ФПГ сім\'ї Клюєвих - донецька компанія \"Укрпідшипник\". За рік вартість активів братів збільшилася більш, ніж удвічі.

Ненабагато відстав віце-прем\'єр, міністр соціальної політики Сергій Тігіпко. Зараз він займає 30-у позицію в рейтингу.

Незважаючи на те, що в загальному заліку він здав, але вартість його активів за рік зросла з 572 млн. до 796 млн. доларів.

Зміцнив свої позиції голова Служби безпеки України, співвласник UAInter Media Group Валерій Хорошковський - 42-е місце.

Вартість його активів рік тому становила 357 млн. доларів, згідно з новими даними - 430 млн.

Ще один бізнесмен в уряді - віце-прем\'єр-міністр Борис Колесніков також додав у фінансовому вазі.

Співзасновник групи компаній \"Конті\" зараз на 59-му місці з капіталом 293 млн. доларів.

На 77-му місці в рейтингу засвітився новий голова Національного банку Сергій Арбузов, його особистий статок 190 млн. доларів.

Номінальний ВВП України в 2010 році збільшився на 4,2%. Середньомісячна номінальна заробітна плата у порівнянні з попереднім роком зросла на 20% і становила 2239 гривень.


Джерело: http://www.pravda.com.ua/news/2011/03/16/6020301/