Імпланти і макарони

В меня внедряется город,

Имплантом, смогом под кожу.

Он альфа, омега, он – голод,

Открытою раной наружу

Внідряється в женсчіну город ніби імплант з сілікону...

Женсчіна розбухає, бо город у неї не влазе'

Гораздо полєзнєє їсти одварені макарони,

Ніж всовувать в себе город, наполнєний всякой заразой...

Останні статті

130.08.11, 11:34

230.08.11, 11:47

гигигиги

330.08.11, 15:04

по учитэльно

430.08.11, 15:18Відповідь на 3 від ded_sad

Ага, просто пэдагогічєска поема!

анонім

530.08.11, 21:38

а це вже не класіцізм
а жосткій сюрреалізм
як спробувала уявити собі буквально...

631.08.11, 14:57Відповідь на 5 від анонім

Та нє, цю шедевряку нада сприймать виключно метафорично