Вже знов, як перш, новітнє панство Повитиналося з нероб І, сповнене політиканства, Утілилося в ДЕРЖ-ОСОБ. Безчесні, лицемірні, заздрі, По суті нелюди в душі, Лише на кривдження гаразді Скоробагаті паничі. Невже як перше треба вчити Злодюжу жменьку шахраїв І Коліївщину творити З завзяттям наших прадідів? Невже ж бо наша Незалежність Лиш для розгулу хижаків? Чи й роботящий люд нарешті Доступиться до кращих днів? А може годі сподіватись, Що...

Читати далі...

 як і запозичені у японців дерев’яні ляльки, що ховаються одна в одній, і в Росії отримали наймення “русскі-є матрьошкі”. Зрозуміло, очі “матрьошкам” стали малювати менш вузькими, кімоно їм поміняли на сарафани.

Символ самодержавства, оспівана піїтами-московитами т. зв. “шапка Мономаха” - фактично дооздоблена хутром, коштовним камінням, хрестом мусульманська тюбетейка , яку Мономах не міг навіть тримати в руках, бо пошита вона значно пізніше і подарована московському князю одним із середньоазійських емірів аж у ХVІ сторіччі.

Сучасна політична пропаганда вступу до НАТО не настільки корисна для України, як пропагується усіма засобами мас-медіа. Безумовно, захист держави – це нагальна і конче необхідна потреба. Але не варто попускати з уваги, якою ціною має бути досягнута ця мета, омріяна тисячами поколінь. Маємо розуміти, що ніхто й ніколи не захистить Україну і український народ задарма. Чужинці захистять Україну лише за умови, якщо Україну їм продадуть. Певна річ, нашу Батьківщину продадуть не всю жужмом в...

Читати далі...

Приглядаюся до махновців. Звичайні собі добрі хлопці-катеринославці, одягнені по-козацьки. Нічого анархічного в них не було. Нічогісінько, здається, в ідеях анархізму вони й не тямили. Говорили про селянську революцію, селянську Самостійну Україну і вірили в щасливу зорю свого ватажка, як не кожний чернець у Бога. Катря вернулася під ранок. Розмовляла з Махном – передавав, щоб затрималися у Рівному, бо вранці переходитиме через село – хоче поговорити. Перед полуднем почали прибувати в Рівне...

Читати далі...

Італійський королівський консул у Харкові С. Граденіго в документі № 474/106 від 31.05.1933р. писав до свого уряду: «Голод продовжує так страшно знищувати народ, що залишається зовсім не зрозумілим, як світ може залишатися байдужим до такої катастрофи і як інтернаціональна преса, яка так активно закликає до міжнародного осуду Німеччини, винної в так званих страшних переслідуваннях жидів, особливо мовчить про цю бойню, організовану радянським урядом, і в якому самі жиди відіграють велику, хоча і ...

Читати далі...

Вони (поляки) виїзджали на війну, як на весільне свято, в блиску і розкіші, і любили воювати із всією прохолодою їжі і напоїв; не те, що козацтво, котре любило сурову простоту життя і довго трималися стародавнього звичаю свого: не пити зовсім під час війни. Боплан

Ідеальною формою проти-життя християнства є відхід від світу цього. Якщо ви закопаєтесь у печеру і систематично холодом і голодом заморите своє Богоподібне і Богом дане тіло, відмовитесь від людських взаємин і людського спілкування, виплекаєте в своїй голові потвору у вигляді диявола і заповните своє серце страхом і виною по самі вінця – або вам пощастить і вас ще й вб'ють, то ви справжній християнин і вас колись оголосять святим, а шматочки вашого тіла будуть розвозити світами і показувати як...

Читати далі...

Добре живуть не ті, хто багато працює, а ті хто продає і контролює фінансові потоки і ринки збуту. Раніше під працею розуміли роботу людини на Землі, що давала додатковий продукт у вигляді їжі або речей, надлишок яких розглядався як товар. *** Друкування 100 доларової купюри коштує 3 центи. Фактично за 3 центи в Україні можна купити тону пшениці. Ця фантастична різниця між затратами і можливостями і створюють віртуальне багатство. Тому “фабрики снів” Голівуд і Мосфільм стараються зі всіх...

Читати далі...

І ви покинули... І ви пішли... І клади, що вам діди сховали, На скибку хліба проміняли... Цигани ви... Цигани ви... А там в землі, Який там скарб лежав І скільки струн в собі ховав. Які б то звуки розітнулись, Коли б ви дивних струн торкнулись... Не варті ви... Не варті ви... І з часом чує ліс в тиші нічній, Як десь на кобзі золотій Струна застогне і порветься І стогін з каменю проллється: О де ж ви є?! О де ж ви є?!   Олександр Олесь