Розмова п'яти подорожніх про істинне щастя в житті (Сковорода Г.С.) Афанасій. Люди в житті своєму працюють, маються, багатіють, для чого, то багато з них і сам не знає. Якщо поміркувати, то всім людським замірам, скільки їх там тисяч різних не буває, буде один кінець – радість серця. ... Григорій. Якщо ви справді знайти його хочете, то дайте мені відповідь на питання, що є для людини краще за все? .... Григорій. Тихіше, добродій мій! Ви занадто сполохалися. Так я вас простіше запитаю: ...

Читати далі...

- Гей, баба, ти торгуєш тухлими яйцями! – говорить покупниця торговці. – Що? – кричить та. – Мої яйця тухлі?! Сама ти тухла! Ти мені смієш говорити таке про мій товар! Ти! Так чи не твого батька воші в канаві заїли, чи не твоя мати із французами крутила, чи не твоя баба здохла в богдільні! Бач, ціле простирадло на хустку вгаяла! Знаємо, мабуть, відкіля всі ці ганчірки та капелюшки! Якби не офіцери, не хизуватися тобі в убраннях! Порядні за своїм домом доглядають, а таким – саме місце в...

Читати далі...

«У мене є всі російські підручники. У чому різниця?» В українських навчальних програмах і підручниках – цілі розділи з історії Росії. А в російських підручниках України просто не існує. Жодна нація у світі не шукає свого історичного коріння на території іншої держави, крім Росії. Так, і Греція, і Візантійська імперія входили до складу Туреччини, але ніхто з них не шукає джерел Турецької держави в Елладі.

Дивно, але заснування Одеси всупереч історичним даним та принципам сучасними безбатченками прив’язується до указу цариці про заснування міста, тоді за часів царизму ніхто не заперечував того факту, що на місті «заснованої» Одеси споконвіку було містечко та укріплення, і що саме українці складали домінуючу національну складову одеських (гаджибеївських) околиць. Так, у книзі, присвяченій століттю указу імператриці, відверто розповідається, як «перевчали» українців, що їхали в місто на торговицю. ...

Читати далі...

Існує дві цінності, – каже маршал Фош, – це «I’dee et le fait». Перефразовуючи цю думку під кутом погляду військової справи, скажемо: мало мати добре скомбінований, відповідний до обставин план – потрібний ще й чин самого війська, без того неможливий успіх. Ті чини набувають найрізноманітніших варіантів у залежності від бойових здібностей, краще мовити – від бойової творчості військових індивідуальностей. Запорожці є нашою найстаршою національною військовою частиною. З самих перших...

Читати далі...

Рік 1919-й був роком, коли більші національності, передовсім українська хотіли з добровольцями, з цим новим фактором на сході, витворити новий життєвий модус, бо не могли не числитися із тим, що за добровольцями стояла тоді всесильна Антанта, яка дивилася на народи сходу як на елемент ще мало культурний, не здібний жити власним життям. ... Вони, білі, не розуміли того, що антибільшовицька маса того часу хотіла замирення між обома безсумнівно більшими рухами українським та добровольчим...

Читати далі...

Для формирования нормальных межгосударственных отношений между Украиной и Россией, а также взаимоуважительного и доброжелательного общения между двумя народами, украинским и русским, необходимо взаимопонимание не только на уровне здравиц, официальных заявлений и прочих фестивальных проявлений, но и на уровне признания за каждой стороной права на собственную трактовку собственной истории. Необходимо понимание того, что каждый народ имеет своих героев и определяет их сам, независимо от настроений ...

Читати далі...

Формування й розвиток власне національної словесної символіки йде різними, часом досить складними шляхами. Погоджуючись з тим, що поява символу, котрий здебільшого має трансцендентний характер, рідко коли визначається безпосередньо умоглядно. Діяльністю людини, не можна не бачити глибинних семантичних зв’язків між творенням образу і його перевтіленням у символ. Поширеним є, зокрема, виникнення образу-символу через усвідомлення співвідношення між первісним предметом, якому в народній уяві...

Читати далі...

О слово рідне! Орле скутий! Чужинцям кинуте на сміх! Співочий гімн батьків моїх, Дітьми безпам’ятно забутий. О слово рідне! Шум дерев! Музика зір блакитнооких, Шовковий спів степів широких, Дніпра між ними левів рев… О слово! Будь мечем моїм! Ні, сонцем стань! Вгорі спинися, Осяй мій край і розлетися Дощами судними над ним. О. Олесь

Життя іде і все без коректур. І час летить, не стишує галопу. Давно нема маркізи Помпадур, і ми живем уже після потопу. Не знаю я, що буде після нас, в які природа убереться шати. Єдиний, хто не втомлюється, – час. А ми живі, нам треба поспішати. Зробити щось, лишити по собі, а ми, нічого, – пройдемо, як тіні, щоб тільки неба очі голубі цю землю завжди бачили в цвітінні. Щоб ці ліси не вимерли, як тур, щоб ці слова не вичахли, як руди. Життя іде і все без коректур...

Читати далі...