===Революція Гідності була цілком законним актом, за допомогою якого громадяни могли повернути собі свої права впливати на владу.

Тепер розглянемо нинішні протести із димовими шашками та штурмами ОДА. Чи є вони законними настільки ж, наскільки законною була Революція Гідності. Очевидна відповідь, що ні.===

Якщо викинути погані слова, то в мене коментарів немає.

«Прєвєд лахі», або Рррррреволюційні ювілейні спогади про халяву&халву

2009-11-22 13:51:00    Автор: Тетяна Монтян

Присвячується окремим особам з адмінгрупи сайту "Майдан", а також всім їхнім братам по розуму;)

Абсолютна більшість людей чомусь не здатна зрозуміти елементарні речі, для розуміння яких зовсім не потрібно мати якісь видатні розумові здібності. Адже стосунки відносно власності — це те, що стосується і цікавить всіх... Я змирилась з цим фактом не так давно — і не в останню чергу завдяки Майдану та спілкуванню з його щирими, але наївними активістами. 

Отже, це була звичайна собі квазі-революція, незважаючи на яскраві та емоційні враження ось таких інфантильних персонажів: «...Я згадую Майдан з великою теплотою, бо ніколи більше не бачив такогоєднання Народу заради спільної ідеї. Вам убогим цього не зрозуміти. Якби ви були на Майдані і мерзли в наметах при мінусовій температурі, то не питали б такої куйні. Я там був і все це бачив і відчував. Тому не треба тут юродствувати. І навіть при всіх сьогоднішніх розкладах я багато віддав би, щоб повернутись туди...»

В чому ж була та міфічна ідея — ті нещасні сформулювати, звісно ж, нездатні. Я завжди кажу «квазі-революція» - бо стосунки щодо власності анітрохи не помінялися. Але ті помаранчеві, вочевидь, погано вчилися в школах та в вузах і не знали нічого про власність, тобто про те, що саме зміна стосунків стосовно власності відрізняє справжню революцію від "підробки". А коли я про це казала, мене, звісно ж, просто не чули.  

Більше того — маси, що плескалися в рррреволюційній помаранчевій ейфорії, об'єктивно_нездатні були почути, що відносини стосовно власності змінюються роками, шляхом довгої, нудної роботи над відповідними законопроектами за заздалегідь сприйнятою елітою суспільства загальною концепцією реформування. Дуже багато хто і крім мене чудово розумів, що помаранчева мерзота — колгоспний бухгалтер, торговка парнушкою та іжє з ними — аж ніяк не є тими людьми, які здатні на кропітку багаторічну працю в ім'я здійснення довгострокових стратегічних планів реформування України; що вони є людьми, об'єктивно нездатними ні до чого, крім популізму та дерибану. Але, незважаючи на це, я постійно чула щось на кшталт «Я подумаю про це завтра». Скарлетти о'Хари, йопт! :( 

Мушу також зауважити, що пройшло вже П'ЯТЬ років, а помаранчеві активісти так і не зрозуміли своїх помилок, тобто не змогли їх визнати, а тому — виявилися не в змозі їх виправити. Бідолашні майдауни  загубилися в причинах, цілях та засобах.  Їх, чистих, наївних та пасіонарних, поюзала на шару голима помаранчева мерзота, і продовжує юзати, судячи з кількості фоннатів, готових і досі драти горлянки за своїх збанкрутілих кумірів.   

Коли я питала, яким чином помаранчева шваль, яку навіть Кучма попер від влади за бездарність та профнепридатність, проводитиме реформи, то отримувала у відповідь горду мовчанку або зауваження - «ось спершу переможемо, а тоді...». Що - «тоді»? Нічого не береться нізвідки — то ЯКИМ ЧИНОМ в цій країні лише внаслідок «фестивалю на Майдані» з'явилися б управлінці з системним мисленням, які до того ж хотіли б не дерибанити, а розрулювати країну?  

Коли я написала новину на сайті «Майдан», що Верховний Суд мухлює на користь помаранчевих, інші члени адмінгрупи сайту влаштували дикий геволт: “Ай-ай-ай, як же ж можна!” - і новину потерли. Почалися розборки; меншість підтримала мене в тому, що треба_завжди_казати_правду, але агресивно-слухняна більшість, уособлена Олександром Северином, висловилася на кшталт: «Затоптати цю тему треба. Яка різниця — законна ця перемога чи ні? Головне — що МИ перемогли». Ага, саме ВИ.  Лахі такіє лахі :(  

Про таємничу історію з публікацією на «Майдані», зникненням та наступним поверненням цілком безневинної статті про мою та моїх друзів участь в «Ррррреволюції» під назвою «Миколаївський анабасіс» - зараз смішно навіть згадувати. Але апофеозом майдаунізму став допис Андрія Ігнатова у відповідь на якусь безневинну критику Юща: «Руки геть від МОГО Народного Президента!». Цього не витримав навіть толерантний Сергій Дібров: «Не зрозумів. Я що — прогавив команду прогнутися перед новою владою?!» 

А тим часом статті, в яких я описувала поточну жалюгідну ситуацію в країні стосовно фіксації прав власності, захисту прав власників та демонструвала на наочних прикладах фатальні наслідки відсутності ефективних алгоритмів розв'язання суперечок між співвласниками неподільного майна — читала мізерна кількість людей. Коли я показувала на пальцях, що саме ці проблеми — є ФУНДАМЕНТОМ, тобто ОСНОВОЮ ОСНОВ, і що без розв'язання вищезазначених проблем всім іншим можна навіть не займатись — навіть доволі просунуті люди казали «Так-так, це все правда, але тема стосунків між Ю. та В. наразі більш актуальна та перспективна».

Коли шляхом нищівної критики законопроекту про оподаткування власності я познайомилась з його автором Василем Цушком, з яким ми порозумілися та почали разом готувати пакет законопроектів стосовно вищезазначених проблем, “майданівська” спільнота це палко вітала і не мала жодних заперечень ані стосовно його особистості, ані нашої з ним співпраці. Але варто було їхнім обісраним помаранчевим кумірам вдало розпєарити не варту виїденого яйця, але дуже показову ситуацію в Генпрокуратурі, як доблесні майдауни негайно оголосили мене ворогом народу, а Цушка — ісчадієм ада. 

Нажаль, лахі АПРІОРІ не_хочуть_нічому_вчитись. Вони надають перевагу безглуздим мантрам про те, що якимось дивом прілєтіт к нім валшєбнік в галубом вєртальотє чаровниця з косою і на шару покажєт стріптіз зробить з України цивілізовану державу. Ось і вся їхня ідея - халява&халва.

Але, з іншого боку, кілька років перейматись через те, що лахі виявилися лахами, є настільки ж непродуктивною справою, як і страждати з приводу того, що вода — мокра. Тому всі свої претензії я насправді адресую тим, хто мніт сєбя тіпо «властітєлямі дум»: журналіздам, політолухам та теде і тепе. 

Чому ВИ не пишете нічого про формалізацію власності, про те, що САМЕ наявність величезної кількості неформалізованого майна означає, що законність поточного володіння таким майном буде встановити неможливо. Це з одного боку. А з іншого - беззахисність добросовісних володільців перед “правом сильного”, тобто перед рейдерством та дерибаном?!  

Тільки не треба казати, що ВИ не розумієте: -       що САМЕ наявність в Україні величезної кількості неформалізованого майна та порівняна легкість його привласнення шляхом зловживання владою та/або службовим становищем спонукає злочинців домагатись виборних чи чиновницьких посад у владі всіх рівнів!

-       що САМЕ те, що Україна є “недодержавою недовласників” - насправді стало причиною того явища, яке неправильно називається “Помаранчевою Революцією”: коли одна купка злочинців цинічно використала бажання доведених до відчаю людей щось змінити на краще для того, щоб перехопити владу у іншої групи злочинців для подальшого дерибану!

-       що САМЕ злочинці — корупціонери, шахраї та дерибанщики — практично завжди перемагають в конкурентній боротьбі за  чиновницькі та виборні  посади ефективних менеджерів, готових працювати за обумовлену винагороду заздалегідь встановленого розміру на користь держави та територіальних громад?! Ви дійсно не розумієте, що ЦЕ — об'єктивна реальність, змінити яку можливо лише шляхом підвищення відсотку формалізованого майна!

-       що проблема відсутності в Україні прийнятних алгоритмів вирішення суперечок між співвласниками спільного неподільного майна є значно глобальнішою, ніж здається на перший погляд, тому що все майно на світі є співвласністю того чи іншого рівня? Тобто, за “принципом матрьошки” - планета Земля є спільною власністю всього людства; Україна — належить всім українцям, міста та села належать територіальним громадам цих населених пунктів; багатоквартирні будинки/підприємства належать їхнім співвласникам/акціонерам; окремі квартири, автомобілі та т.і. - належать їхнім індивідуальним або колективним власникам, а отже, все те, що називається “політикою”, є всього лише суперечками з приводу встановлення цих алгоритмів!

-       що громадяни, які не мають навичок навіть на побутовому рівні чітко, швидко, на засадах розумності та справедливості поділити хоча б автомобіль чи квартиру — звичайно ж, тим більше не здатні ефективно вирішувати питання утримання власних багатоквартирних будинків, які належать десяткам-сотням співвласників, чи приймати рішення на рівні своїх багатотисячних територіальних громад, годі казати про багатомільйонну державу в цілому!

-       що... ну ви зрозуміли — я маю на увазі будь яку суспільно-важливу проблему, а не безкінечні  епічні саги про те, як посварилася/помирилася одна політиканська мерзота з іншою!

Так ось — Я НЕ МОЖУ ПОВІРИТИ в те, що ВИ не розумієте таких простих речей!!! Тому що НОРМАЛЬНА людина з освітою та хоч скільки-небудь вищим від середнього рівнем IQ НЕ МОЖЕ цього не розуміти!!!

Можливо, я дійсно пишу про всі ці речі занадто заумно, як для пересічних читачів, але що заважає ВАМ розжовувати людям зазначені теми регулярно та на рівні, доступному їхньому розумінню?! Ась?!

Так, формалізація — лише абсолютно необхідна, але — недостатня умова для кардинальних змін в Україні. ВИ прекрасно розумієте це, і з задоволенням наповнюєте інфою та фотгами маєтків слуг народних рубрики своїх видань під умовною назвою «З життя різнокольорової іліти». Але ви категорично не бажаєте писати прямим текстом, ЧОМУ вся ця різнокольорова шваль нєвозбранно жирує на відверто вкрадене бабло!

Наші високопоставлені політичні та чиновницькі бидлани, яким місце якщо не на кічмані, то вже точно не серед людей, що мають честь та повагу до себе, чомусь досі вважаються “поважними людьми”. Наші журналізди та політолухи вважають за якусь “високу честь” спілкуватися з ними і навіть охоче беруть інтерв'ю. В них вони питають у них про що завгодно — про чвари, дрязгі, мєждусобойні інтриги, секс тощо. Але чомусь досі ніхто з них не запитав: а що особисто ти, високопоставлена мразь та дєрібанщик, зробив(ла) для того, аби в країні нарешті з'явилися відкриті реєстри та кадастри і “склався паззл” з 46 000 000 шматочків? Що в подальшому не дасть тобі і таким, як ти, дерибанити країну? ЯКИМ САМЕ ЧИНОМ саме ТИ збираєшся виконувати свої популістичні обіцянки? Покроково, котєгу-піарасте — крок перший, другий, третій; здійснювати ці кроки будуть такі-то і такі-то люди, які мають такий-то і такий-то досвід в зазначеній галузі...

Вибачте, це був крик душі. Крик в нікуди, бо практично ніхто в цій країні як не бажав, так і не бажає розуміти, що реформи починаються не на Майдані, а в голові у кожного громадянина та в кожній територіальній громаді.