Третина поляків нічого не знає про Волинську трагедію - соціолог

31% населення Польщі нічого не знає про Волинську трагедію. 41% "щось чув, але небагато". І тільки 28% відповіли, що багато чули про ті події. При цьому 47% опитаних не знають, хто був жертвами і виконавцями злочину.

Под облачком

Під облачком явір похилений,
Сидить на нім пташок примилений.
Чуєш, мила, як той пташок співа,
Же з любові ніч добра не бива.
Же з любові, же з любові
Ніч добра не бива.

Си ти любов є од Бога дана?
Си ти, може, д'яблом підшептана?
Хоч би-с не хтів, то мусиш любити,
Хоч би-с не хтів, прото маш терпіти.
Хоч би-с не хтів, хоч би-с не хтів
Прото маш терпіти.

Моя мила, ти покусо єдна,
Любив я тя не рік і не два.
Ти ми дала зілля сі напити?
Не мож, мила, ніяк без тя жити.
Не мож, мила, не мож, мила,
Ніяк без тя жити.

Ми ворожка давно ворожила,
Же мя звурит дівка чорнобрива,
Же не буду видів за ньов світа,
Аж проминуть мої млади літа.
Аж проминуть, аж проминуть
Мої млади літа.

Під облачком явір зеленіє,
Чуєш, мила, як той вітер віє.
Може вирве єго з корінями,
Мила моя, што то буде з нами?
Мила моя, мила моя,
Што то буде з нами?


???Без коментарів...

Комуністи та "регіонали": Волинська трагедія – це геноцид поляків

148 нардепів звернулись до депутатів польського Сейму із проханням визнати Волинську трагедію геноцидом польського населення краю

Кожен кинув по пляшці...

Кожен кинув по пляшці і... самі бачите, що вийшло. Це не десь далеко. Це Україна. Річка Боржава на Закарпатті.


Стереотипи, міфи, казки, байки ...

Цього року виповнюється 1025 р. (???) з часу хрещення Русі. Як відомо (???), князь Володимир, «шукаючи віру» (???) для своєї країни, 988 р. обрав візантійське християнство. Це давало можливість долучитися до високої візантійської культури(???), стати потугою на міжнародній арені(???), з якою б рахувалися інші держави(???). Вибір «візантійського вектору» був також пов’язаний із поширенням на Русі кирило-мефодіївської релігійної традиції(???), зрозумілої для русичів церковнослов’янської мови(?????), яку використовували в богослужінні й у сфері високої культури(??????). В умовах існування сильної Русі-України ХІ—ХІІ стст.(?????) це сприяло творенню потужної руської цивілізації(?????), яка в тій чи іншій формі продовжувала зберігатися аж до XVIII ст. Русь ХІ—ХІІ стст. в багатьох сферах випереджала латинський Захід(!!!!).


В одному абзаці стільки дурниць :) 

Посміхайтеся панове. Найбільші дурниці в світі робилися із серйозним виразом обличчя!

***

Самое естественное, что есть в этом мире, — перемены. Живое не может быть застывшим.

Історичне опитування

Цікава ідея. Напишіть відповідь на наступні два питання: назвати до 10 імен чи подій з історії України від найдавніших часів до 1991 року, якими Ви пишаєтеся, на друге — стільки ж імен чи подій, за які Вам соромно або прикро. 

Як позбутися радянської спадщини в топонімії

Лариса Масенко

• Варто нагадати, що радянська практика масових перейменувань населених пунктів мала на меті не лише стерти історичну пам’ять і впровадити культ правлячої партії та її вождів, а й уніфікувати топонімію міст та сіл у межах усього СРСР.
Перейменування назв населених пунктів більшовики започаткували ще в 1920-х роках, але масового характеру вони набули після утвердження культу Сталіна. Країною прокотилась хвиля масових перейменувань міст та сіл, вулиць та площ, заводів і фабрик на честь «батька народів». Тоді ж поширилися й назви, призначені «уславлювати» інших партійних і державних діячів — Калініна, Кірова, Куйбишева, Ворошилова, Жданова, Орджонікідзе та інших. Зокрема, від прізвища Кіров було утворено 150 назв населених пунктів СРСР, від прізвища Калінін — 100 назв, наймення Куйбишева отримало 40 міст та сіл.

Історик провів опитування серед студентів університету. Цікавими для нашої теми є відповіді на два запитання. На перше студенти мали назвати до 10 імен чи подій з історії України від найдавніших часів до 1991 року, якими вони пишаються, на друге — стільки ж імен чи подій, за які їм соромно або прикро. Дослідження показало, що студенти віднесли Мазепу до переліку постатей, якими вони пишаються, а Катерину ІІ і Леніна — до тих історичних діячів, через яких їм соромно і прикро.