П’ять найбільш дратівливих чинників для водіїв на дорозі

Керування
автомобілем дуже часто стає справою напруженою, нервовою і вимотуючою. І
найчастіше проблема тут не в тому, що в затори ми стаємо все частіше,
машин стає все більше, а рух - усе повільнішим. І навіть не в тому, що
кожен вважає, що “навколо лише дурні”. Просто у всьому, як завжди,
повинна людська природа.

Журнал Motor Trend провів
дослідження, яке було покликане з'ясувати, що ж найбільше приводить
водіїв у сказ. У результаті з'ясувалося, що існує 5 найпоширеніших
джерел роздратування на дорозі.


1. Найбальш дратівливим чинником на дорозі визнано повільного водія.
Згідно з опитуванням, неоперативність і нерішучість на дорозі дратує
43,5% опитаних учасників руху. Тут варто зазначити, що якщо ви їдете
повільніше потоку, то сусідам по дорозі важко зрозуміти, що насправді у
вас на думці: може, ви хочете різко перебудуватися, але не включили
поворотник або ви взагалі "бєспрєдєльщик" і зараз будете розвертатися, а
може, ви так мститеся машині, що слідує позаду і мигає "дай
проїхати"... Причин може бути багато, і неможливість зрозуміти їх дратує
найбільше. До речі, не шанують занадто повільних водіїв і співробітники
ДАІ, що підозрюють, що в такій машині може бути нетверезий або
неадекватний водій.


2. На другому місці в рейтингу ті водії, які, перебуваючи за кермом, намагаються робити кілька справ одночасно,
що позначається на їхньому водінні і поведінці на дорозі. 23%
респондентів заявили, що їх дратує, коли за кермом набирають смс або
розмовляють по телефону. Зрозуміло, що на швидкості таким займатися
досить складно, і подібним водії займаються, коли рух на дорозі
утруднено. Але ось це й дратує...


Коли в пробках боротьба йде за кожен метр, "загальмованість" водія
машини, що їде попереду, який строчить щось пальцем в телефоні, дає
можливість водіям з сусідніх смуг втиснутися перед ним у вашу смугу, яка
(як вам здається) рухається швидше за всіх. Нерозторопність такого
смс-ника стає причиною того, що ви стаєте все далі і далі від кінцевої
мети своєї подорожі. І це бісить...


3. Третій пункт серйозного невдоволення - ті, хто не включає поворотник.
16,1% опитаних водіїв вважають це дратівливим чинником. Чому? Тому що
на дорозі екстрасенсів, як правило, немає. Ваші думки ніхто не читає, і
водіям сусідніх машин хотілося б знати ваші дії на найближчі декілька
секунд. Що ви задумали - продовжуєте рухатися прямо, хочете
перестроїтися, розвернутися або звернути у провулок? Якщо ви не включили
поворотник, значить, ви продовжуєте рух і від вас не чекають жодних
неадекватних дій.


Але, судячи з опитування і кількості незадоволених, на дорогах дуже
багато таких водіїв, кому просто ліньки зробити один рух рукою і
включити сигнал повороту. Складно припустити, що серед нас так багато
тих, хто двома руками вчеплюється в кермо і боїться відірвати мізинець,
щоб дати сигнал повороту. Найчастіше так чинять ті, кому всі навколишні
глибоко по барабану. І тут душу гріє думка, що "кожному воздасться по
справах його...".


4. Агресивні водії, які також ні в що не ставлять оточуючих і підрізають,
викликають роздратування, як не дивно, лише у 10% опитаних водіїв. Але
опитування це проводилося у США, і, можливо, їхні американські реалії
дуже далекі від того, як прийнято їздити шляхами України. У нас же,
навскидку, можна виділити три основні групи водіїв, які "підрізають".


По-перше, це ті, хто не просто підрізає, а любить це робити.
Більшість з них - власники швидкохідних і дорогих засобів пересування,
які вважають, що "у кого швидше й крутіше - той і головний". У цій же
категорії також ті, хто думає, що "змушений" підрізати, так як державні
справи не можуть чекати. Володарі мерехтливого синього німба над дахом,
поєднаного з невиразним кряканням, переконані, що їхнім водіям слід
швидко обходити перешкоди на дорозі, тобто інших учасників руху.


До другої категорії відносяться щасливі володарі у смерть убитих
авто, що виїжджають на дорогу кожен день як на подвиг, щоб розповісти
знайомим пацанам, як він когось "зробив".


Ну і третя група, і, звичайно, найнебезпечніша - ті, хто підрізає
через відсутність правильних навичок водіння: не відчувають габаритів,
не дивляться в бічні дзеркала і дзеркало заднього виду, не включають
поворотники... Вони на дорозі як у своєму акваріумі, вважаючи, що світ,
який за лобовим і бічним склом, далекий від них. Але треба пам'ятати -
часом реальність вбиває.


5. На п'ятому місці в рейтингу стоять водії, які не повертають праворуч на червоне світло.
Це не можуть зрозуміти і стерпіти 7,2% респондентів. Але тут треба
зазначити, що видання Motor Trend, що проводило дослідження, -
американське. А правила дорожнього руху в США говорять, що на червоному
світлофорі дозволяється виконувати поворот праворуч у разі, якщо він
безпечний - не заважаючи при цьому транспортним засобам і пішоходам, які
рухаються на дозволяючий для них сигнал світлофора. У нас такі
світлофори доповнені додатковою білою секцією із зеленою стрілкою поруч з
червоною секцією.


Якщо ж переводити цей пункт невдоволення американських водіїв на
"український ґрунт", то, ймовірно, в Україні подібне роздратування
викликають ті водії, які не збираються повертати праворуч на стрілці, а
перебудувалися в правий ряд лише для того, щоб обігнати потік, коли
замерехтить зелений. За такими "хитромудрими" на стрілці збирається
натовп незадоволених водіїв, яких позбавляють можливості повернути, хоча
ПДР прямо не забороняють чекати дозволяючого зеленого сигналу для руху
прямо перед світлофорами, обладнаними додатковою стрілкою.


На цьому американське дослідження закінчується. Зрозуміло, для
українського водія список дратівливих чинників був би іншим і набагато
більш повним. У нього, напевно, увійшли б скутеристи і мотоциклісти,
"мажори", "новобранці", "проліски", "гнилиці", "мигалки", фури,
"ГАЗелі", маршрутки, тролейбуси, трамваї, дачники, фарбовані жінки за
кермом і просто жінки за кермом і, звичайно ж, "безбашенні" пішоходи...


Не оминули б в Україні роздратуванням і погодні умови: завжди
несподіваний для комунальників сніг, дощ, який відразу ж стопорить рух,
спека, колії на дорогах.


Зрозуміло, дісталося б і власне бідним дорогам, і їх тепер вже
багатим будівельникам. Є на що гніватися і скаржитися... Але, незважаючи
ні на що, нам все одно треба їздити. А якщо так, то нехай хоч щось нам в
цьому допомагає. І нехай це буде хоча б Ввічливість...