Навіяно сьогоднішньою розмовою з Ігорем щодо Прем’єр-міністра України…

Или «Фантазии на тему…»

Давайте
уявімо собі, хоч на хвилинку, що ми з Вами не пересічні громадяни
України – «маленькі Українці» ((с) Віктор І Андрійович) – а члени
Парламенту Королівства Великобританії та Північної Ірландії.
І ось сидимо ми на сумісному зібранні обох Палат!
Тут присутні ВСІ - Палата Лордів, Палата Общин, завітала сама Королева. Беззаперечно були присутні і всі члени Уряду.
І, ось нарешті, перед нами виступає призначений нами та запропонований на цю посаду Її Величністю ПРЕМ’ЄР-МІНІСТР!!!
І починає він свій виступ про майбутнє нашої країни ФРАНЦУЗЬКОЮ!
І продовжує теж…
А
ми, Великі Лорди та Сери, які успадкували свої пости завдяки славетним
англійським предкам (Лорди), або отримали їх завдяки особистим внескам
предків в розвиток колишньої Імперії чи особистих подвигах при
нинішньому Королівстві (Сери), цю мову не розуміємо!
Ні, дехто з
нас нею володіють; дехто, можливо, навіть краще, ніж англійською, але
стерпіти іноземну мову в Парламенті ВЕЛИКОЇ ВЕЛИКОБРИТАНІЇ, яка ллється
з вуст Прем’єр-Міністра ТВОЄЇ КРАЇНИ?
При чому ця мова асоціюється зі 100-літньою війною, яку Наші славетні предки вели проти французів 113 років?
Та тут би вихопити меча та зарубати цю ….
Але
ні.. Ми ж не можемо.. Колись у 14 столітті, після рубання мечами в
парламенті, ми намалювали там на полу з обох боків білу полосу, яку
заборонено перетинати зі зброєю…
Тобто як Лорд або Сер я маю
право, а, іноді, і зобов’язаний (я ж Лорд, Сер), прийти в Парламент зі
своєю зброєю, але перетнути цю 10-сантиметрову полосу з нею я не можу.
І ми до сих пір дотримуємося цього правила.
А зарубати потрібно б було….