mobile

Вони усі цоткотіли підборами по-різному. Червоні елегантні черевички дріботіли досить знервовано. Чорні лаковані, 44 розміру, черевики впевнено сунули до своєї мети, відміряючи однаковісінькі, до міліметра, кроки. А дивакуваті, о цій порі року, розтоптані босоніжки човгали об асфальт, періодично змінюючи темп, та зупиняючись у несподіванних місцях. 

Але усіх їх єднало одне. Над ними линули, неприродніми метало-пластиковими хмаринками мобільні телефони найрізноманітніших кольорів та моделей. Деякі, як у того 44-го розміру, щось нудно буботіли, роблячі коротенькі паузи, аби почути "так" або "ні" у відповідь. Інші, як у червоненьких, поверескували, з'ясовуючи щось архіважливе і неприємне. Були й такі, як у "пофігістів"-босоніжок, що просто наспівували модні мелодії...

...А поруч, на узбіччі невпинного потоку розмов і мелодій, тихо стоять заквітчані дерева. Вони вдячно всотують усіма клітинами оксамиту листя та снігу пелюсток кожен промінчик щедрого сонця.

Горобці, перелітаючи з гілки на гілку, струшують тендітні пелюсти квітів. А вітер радо підхоплює дивні круглі сніжинки, та закручує їх у неквапливі спіралі теплої віхоли.

З-за рогу будинку, весело розмахуючи вухами, вискакує кудлатий спаніель. І летить, висолопавши язика, прямісінько крізь білу м'яку завірюху.

Поруч зі спаніелєм нечутно поспішає Весна, марно намагаючись хоч якось звернути на себе увагу черевиків, черевичок та босоніжок...