Рибацьке щастя
- 22.12.24, 22:50
У нас на річці традиційно є така річ, як будівництво кладок, чи мостиків з лавочкою та опор для вудилищ. І от якось в листопаді, звичайно вже прохолодно та не завжди при приємній погоді, якось мені закортіло піти провітрити та врівноважити свою нірвану після прильотів. Закинув вудки та через пів години раптом відчув, не озираючись, що на кладку хтось крокує важкими впевненими кроками, але до мене не дійшов.
- Добрий день дядя !
Мені стало ніяково , коли до мене так звернулись, можливо по степені моєї небритості, чи наявністю окулярів ... Я озирнувся не кваплячись, переді мною стояв високий, стрункий, симпатичний чоловік років 40 з лишнім в формі ЗСУ та пильно вглядався в мене своїми світло сірими широко відкритими очима .
Зрозуміло, що дистанцію зберіг таку , щоб не заважав мені закидати . Це було знаком поваги та професійним розумінням технології рибалки, і почав свій монолог, дуже схожий на сповідь від серця. Почав з того , що йому вже рибалка сниться, що хоче відвести душу. В них в столовій останнім часом інтенсивно годували всіх горохом, ) але хлопці не дуже хотіли , то ж були залишки і його викидали , але це чудова прикормка для коропа , та карася. Розповів , що у них в Енергодарі на каналах систем охолодження АЕС рибаків завжди було як селедців в банці, ) один біля одного і всі були з порядним уловом , що дуже сумує за тим часом ...
Дуже старався вести розмову українською, і дуже чисто без акценту, хороша в нього була вчителька, правда деколи вставляв російські слова, ) але моментально виправлявся та , на кожному запині такому вибачався, ) думав російською, але вів свою розповідь українською , уявляєте яке це навантаження для нього ? Але це його бачення як, де, з ким і на якій мові спілкуватись, хоча для мене і не криза , як би він свою розповідь провів на російській, в мене двомовна сім"я була з дитинства, буває ж таке.
Та базово його розповідь - сповідь стосувалась не рибалки, а про те, що війна вкрала в нього життя, сім"ю, дружину, яка його кинула, в його інтонаціях відчувався біль та жаль за всім цим, розповідав про свою роботу в залізорудній шахті, навіть про деякі тонкощі виробітки, відчувалось , що він спеціаліст. Розповів як він попав в ППО, хоча комісію переконував, що міг би і на 0 піти, ближче до дому, але не судилось.
Я мовчки слухав його сповідь, не перебиваючи та не задаючи лишніх питань, якось відчувалось , що йому потрібно свій біль зформувати та переосмислити для самого себе, то ж перебивати його думки було б не ввічливо з мого боку. Я слухав, він розповідав, та після кожної завершеної думки дякував мені, напевно за те , що не перебив і не заперечив його розуміння кожної ситуації які складались в пазли його життя чи долі.
Це тяжко слухати таке наживо, це вам не кіно по гаджету чи розповідь журналіста як проміжного агента між фактом та приймаючим його розповіді.
Я не озирався , але він чудово розумів, що я його слухаю. Настала пауза, він очікував від мене відповіді на сповідь-розповідь, я повернувся та запевнив його , що в нього все буде добре, бо за кожним його дякую відчувалось майбутнє правильне рішення. Ще розповів йому про два хороших місця для риболовлі. На другий день , хоч і не дуже планував , але пішов на рибалку, і через деякий час побачив як на одному з цих місць, що розповів, *хтось* тягне порядну *корову* з річки , боровся з нею десь хвилин 15 , на цій ділянці берега нас було тільки у двох, і чомусь не жаба давила, як у порядних рибалок , а душа раділа, що не підвів.
- Добрий день дядя !
Мені стало ніяково , коли до мене так звернулись, можливо по степені моєї небритості, чи наявністю окулярів ... Я озирнувся не кваплячись, переді мною стояв високий, стрункий, симпатичний чоловік років 40 з лишнім в формі ЗСУ та пильно вглядався в мене своїми світло сірими широко відкритими очима .
Зрозуміло, що дистанцію зберіг таку , щоб не заважав мені закидати . Це було знаком поваги та професійним розумінням технології рибалки, і почав свій монолог, дуже схожий на сповідь від серця. Почав з того , що йому вже рибалка сниться, що хоче відвести душу. В них в столовій останнім часом інтенсивно годували всіх горохом, ) але хлопці не дуже хотіли , то ж були залишки і його викидали , але це чудова прикормка для коропа , та карася. Розповів , що у них в Енергодарі на каналах систем охолодження АЕС рибаків завжди було як селедців в банці, ) один біля одного і всі були з порядним уловом , що дуже сумує за тим часом ...
Дуже старався вести розмову українською, і дуже чисто без акценту, хороша в нього була вчителька, правда деколи вставляв російські слова, ) але моментально виправлявся та , на кожному запині такому вибачався, ) думав російською, але вів свою розповідь українською , уявляєте яке це навантаження для нього ? Але це його бачення як, де, з ким і на якій мові спілкуватись, хоча для мене і не криза , як би він свою розповідь провів на російській, в мене двомовна сім"я була з дитинства, буває ж таке.
Та базово його розповідь - сповідь стосувалась не рибалки, а про те, що війна вкрала в нього життя, сім"ю, дружину, яка його кинула, в його інтонаціях відчувався біль та жаль за всім цим, розповідав про свою роботу в залізорудній шахті, навіть про деякі тонкощі виробітки, відчувалось , що він спеціаліст. Розповів як він попав в ППО, хоча комісію переконував, що міг би і на 0 піти, ближче до дому, але не судилось.
Я мовчки слухав його сповідь, не перебиваючи та не задаючи лишніх питань, якось відчувалось , що йому потрібно свій біль зформувати та переосмислити для самого себе, то ж перебивати його думки було б не ввічливо з мого боку. Я слухав, він розповідав, та після кожної завершеної думки дякував мені, напевно за те , що не перебив і не заперечив його розуміння кожної ситуації які складались в пазли його життя чи долі.
Це тяжко слухати таке наживо, це вам не кіно по гаджету чи розповідь журналіста як проміжного агента між фактом та приймаючим його розповіді.
Я не озирався , але він чудово розумів, що я його слухаю. Настала пауза, він очікував від мене відповіді на сповідь-розповідь, я повернувся та запевнив його , що в нього все буде добре, бо за кожним його дякую відчувалось майбутнє правильне рішення. Ще розповів йому про два хороших місця для риболовлі. На другий день , хоч і не дуже планував , але пішов на рибалку, і через деякий час побачив як на одному з цих місць, що розповів, *хтось* тягне порядну *корову* з річки , боровся з нею десь хвилин 15 , на цій ділянці берега нас було тільки у двох, і чомусь не жаба давила, як у порядних рибалок , а душа раділа, що не підвів.
Отаке воно - рибацьке щастя.
