Поділитись
Фото: facebook.com/portnikov
Журналіст Віталій Портников в інтерв'ю Gazeta.ua висловив думку, що на території України позиції російської мови кращі, за позиції самої української мови. Тому в Україні має бути державна мовна політика, яка спрямована на підвищення конкурентноздатності державної мови.
Яким ви бачите майбутнє української мови?
- Говорити про те, якими будуть перспективи української мови можна лише, якщо враховувати політичні, соціальні реалії країни. В принципі я не не бачу апокаліптичних проблем для неї, бо вона досі лишається мовою першого вибору та рідною для мільйонів людей. Нехай цей ареал є географічно обмежений, проте він достатньо великий та не змінюється десятиліттями, а то й сторіччями.
Однак, є реальна проблема конкуренції. Її зазнають практично всі мови в епоху Інтернету, це конкуренція з англійською, а в українських умовах це і конкуренція з російською. В такому світі створюються нові умови функціонування різних мов.
Якою має бути зараз мовна політика в країні?
- Дійсно, щоби мова лишалась функціонуючим організмом, потрібно не лише бажання людей, але й відповідна державна політика. Це те, чого Україні не вистачає. Потрібні видавничі пільги, підтримка письменників, діячів культури, науковців, потрібні відповідні стандарти, щоби українська мова зайняла своє місце в сучасному світі. Але має бути державна підтримка. Має бути усвідомлення того, що окрім української держави, ніхто більше не потурбується про українську мову.
Поки її немає в усіх важливих галузях, немає і усвідомлення суспільством необхідності такої політики. В цей час ми бачимо суперечки про розповсюдження та доцільність її використання. Переконаний, що ці суперечки є згубними стосовно мови. Бо її носії мають думати не про те, як збільшити кількість україномовних людей, а як її зберегти, як сучасну і рідну для тих, для кого вона є мовою першого вибору. Тобто мовна політика, яка проводилась до цього часу - помилкова.
Чому?
- Бо успіх української мови залежить від того, наскільки вона буде конкурентноздатною.
Якщо вона перестає бути такою, то фактично люди нею не користуються. Це я бачив на прикладі мови моєї бабусі та дідуся - мови ідиш. Для моїх батьків ця вона не була рідною, а я її вчив з підручника. Тому, якщо не подбати про конкурентноздатність української мови, то найбільшою проблемою буде саме зменшення її носіїв. Цьому потрібно запобігти.
Що має робити кожен українець для її розвитку?
- Нічого не залежить від звичайного українця. І якщо держава, яку він створив, не забезпечить належних інструменті для розвитку та конкурентноздатності рідної мови, то вона зникне з мовної карти світу. Тому і не важливо, що робитиме українець, адже лише його потуги не матимуть жодного значення.
Так, можна закликати говорити, писати мовою, але люди цього не будуть робити, якщо мова не буде конкурентноздатною. Бо люди користуються тим, що їм зручно, що дає їм можливості досягти життєвого успіху. І якщо мова не є відповідним інструментом для цього, то вона відмирає, і стає потрібною лише для маргінального кола осіб, які користуються нею лише для задоволення. А мова - інструмент не задоволення, а спілкування.
Що чекає на російську в Україні?
- Взагалі позиції російської мови на території України кращі, аніж позиції самої української мови. Треба думати не про усунення російської, а переживати, як би українська не потрапила на задвірки. Це і є поки основна задача. Тому не думаю, що ця мова може відійти на другий план.
Російська мова є рідною мовою для мільйонів людей, які живуть в Україні. Вони складають більшість в містах-мільйонниках, де розвивається новітня цивілізація. Вона залишається конкурентною в побуті, в економічному середовищі та в полі новітніх технологій. Максимум того, що можна досягти - ці люди почнуть використовувати українську, як мову другого вибору, тобто як державну.
Тобто українська може втратити свої позиції?
- Вона досі не є мовою жодного великого міста цієї країни. А цивілізація розвивається не в селах, а в великих містах. Українська не має такого міста, бо всі міста-мільйонники є російськомовними. Ніколи не буде україномовних Одеси, Харкова, Донецька.
Можна йти шляхом найбільшого авантюриста новітньої української історії Віктора Ющенка, та намагатися переламати ситуацію шляхом декларації, але це призводить до створення бар'єрів на шляху конкурентноздатності української мови в російськомовних регіонах країни.
