Адепти капустяного качана

У свій час Азаров дуже полюбляв критикувати Юлю Тимошенко за те, що вона, користуючись словами іншого її ворога, набралася кредитів, як сучка блох. Щоправда, навряд чи доводиться сумніватися, що Миколою Яновичем у цьому випадку керувала не якась абстрактна турбота про майбутнє України, а цілком конкретна і банальна заздрість. Варто було йому лише уявити таку нереальну суму бабла – як включався рефлекс, так влучно описаний ще одним класиком комічного жанру Людою Янукович: «тянєцца і тянєцца рука».

Ще більше Азарова хвилювало те, що МВФ, після дерибану Юлею кількох траншів, може відмовитися підкинути ще, коли до влади прийде вже сам Микола Янович. І йому, сірому та убогому, не буде чого дерибанити.

Але даремно Азаров так хвилювався. МВФ не такий дурний, щоб сидіти на своїх папірцях, коли навколо стільки бажаючих взяти їх у кредит під відсотки. Отож не випадково за минулий рік загальний державний борг України зріс на 30%, майже сягнувши 52 млрд. доларів.

Чим повертати ці борги – ніхто об’яснить не може (с). Тим більше Азаров. Хто-хто, а він знає напевно, що не досидить у своєму кріслі до часу, коли борги потрібно буде віддавати. Тому і не забиває собі голову такими дурницями.

Разом з тим, є ще один прекрасний спосіб покриття боргів. Потрібно просто «продать что-нибуть ненужное»(с). Наприклад, «Укртелеком». Здається, бажаючих завжди було більш ніж достатньо. Щоправда, то було раніше – до приходу «солодкої парочки» Януковича та Азарова до влади.

Нині все змінилося до непізнаваності. Потенційні покупці кудись зникли, наче їх Ганя Герман язиком злизала, а єдиний претендент у своїй тендерній пропозиції до стартової ціни накинув аж цілих 10 грн. Я так розумію, на чай. Бачте, яка шалена конкуренція, що незаперечно підтверджує доцільність продажу державних активів у час, коли криза їх знецінила до краю. А ще бачте, які чесні хлопці працюють у нас в уряді та Фонді державного майна – фактично, безкоштовно, з одного голого ентузіазму помагають різним поважним людям скуповувати державні підприємства за безцінь..

А поки Микола Янович отак собі невинно розважається, розпатякуючи перед телекамерами про покращення життя, в Україні виросли ціни на найстратегічніший продукт, який тільки знає Микола Янович – на капусту. Причому вартість капусти вже перевищила майже на третину навіть європейський рівень. Те ж саме стосується і картоплі.

Особисто я не знаю причин такої великої прихильності Азарова до капусти. Можна лише припустити, що це щось особисте. Але хотілося б спитати у цього вірного адепта капустяного качана: а коли вже в українців і заробітні плати обженуть середньоєвропейський рівень?
Ну, шоб же чисто для паритету.
Володимир Йадороб