Деякі міфи про велич Росії

«Зато мы делаем ракеты и перекрыли Енисей
А также в области балета мы впереди планеты всей»

Володимир Висоцький

Цей матеріал я отримав від мого давнього (ще зі студентських часів) друга, білгородця Анатолія Широкорада. Анатолій провчився разом зі мною на геофаці ХДУ лише до другого курсу. Потому навчання кинув, сходив до армії, знову поновився в університеті, але вже не на геофаці, а на філфаці, котрий з успіхом і закінчив зі спеціалізацією історія української літератури. Нині Анатолій, доктор наук славістики, не при справах – виявляється, в жодному виші Росії не знадобився спеціаліст із історії української літератури.

Втім, Анатолій дуже не бідкається. Переїхавши в одне із старовинних містечок російської Слобожанщини – Шебекіно, він переймається писанням есеїв, критичних літературних статей, нещодавно видав збірку оповідань. З цього і живе. Інколи Анатолій друкується в нашій україномовній періодиці, але зі здивуванням відзначає: чим далі, тим важче надрукувати україномовну статтю в Україні ж. Тому цим матеріалом дозволив мені розпорядитися на мій розсуд.

З його слів, поштовхом для написання цієї статті став дрейф нинішнього українського керівництва в бік Росії. Тому він і вирішив поділитися із українськими читачами своїм баченням на рахунок того, а куди, власне, нас тягнуть регіонали.

***

Про завищену самооцінку росіян, які вважають себе великою нацією, відомо усьому світові. У них - велика література, велика наука, неперевершені музиканти, співаки, митці, вони - найграмотніша нація в світі, котра має непереможну армію, і таке інше. І, напевне, саме через цю хворобливу пихатість та маніакальну зарозумілість росіяни в своїй більшості - від людей відомих і до останнього волоцюги - із презирством та зверхністю ставляться до інших країн та народів.

Згадайте хоча би, із яким захватом аудиторія сприймає дурнуваті антиамериканські спічі Задорнова чи відоме путінське: «Послухай, Джордже, Україна - то і не держава зовсім». Але особливо росіяни чомусь не люблять своїх сусідів, а вони, зрозуміло, відповідають їм тією ж монетою.

Ось як з цього приводу висловився відомий російський літературний критик і публіцист Юрій Кирпичьов:

«Думаю, ненависть и презрение – слишком эмоциональные категории, чтобы пользоваться ими в отношении к странам и народам. Однако, раз уж речь зашла о взаимной любви, то не пора ли признать за людьми и нациями справедливое и выстраданное право относиться к России объективно? То есть, без особой симпатии? Ибо не заслужила! Ни у финнов не заслужила симпатий, ни у евреев, ни у прибалтов, ни у поляков, ни у белорусов или украинцев, ни у русских немцев, ни у крымских татар, ни у черкесов, ни у чеченцев, ни у казаков и казахов, ни у ингушей и кабардино-балкарцев! На кого там еще она нападала, кого репрессировала, выселяла, переселяла, кому устраивала голодоморы? Да на всех нападала, по всему периметру. Исключений не припомню и буду благодарен за подсказку.»

І в той же самий час, з приводу і без нього, на будь-якому рівні мусується велич Росії та її народу. І, зрозуміло, надзвичайних душевних якостей росіян, якоїсь особливої духовності, широти і навіть космізму! І постава у них особлива, і аршину на них не відшукати, і взагалі – сторонись, зашибу!

Що ж, скористаємось досвідом та методом Вені Єрофеєва. Переймемося аналізом! Повірте, в житті все – навіть самобутню російську гармонію – можна виміряти алгеброю.

Велична російська література

Отже, Росія – велика держава із великою літературою, а також із найбільш читаючим в світі народом? Але ось результати пошукових запитів у Google щодо деяких відомих письменників. Жирним шрифтом виділені російські прізвища, їх чотири. Причому (окрім Пушкіна), титани російської словесності - в кінці тридцятки письменників. Ну і, зрозуміло, що високе місце Пушкіна обумовлене не стільки цікавістю до його творчості, скільки тим, що він – візитівка, символ російської літератури. Писатель

Google число обращений
New-York Montreal Washington Boston Sydney
1 Shakespeare 64,6 55,1 53,7 55,90 148,00
2 Goethe 29,5 32,3 32,2 70,40 54,40
3 Voltaire 22,6 27,2 27,7 27,50 52,60
4 Victor Hugo 20,2 12,0 12,4 12,50 8,99
5 Henry James 14,8 16,0 14,2 16,50 13,70
6 Pushkin 12,2 11,9 12,29 12,8 11,50
7 Walter Scott 11,3 15,3 15,1 15,40 18,00
8 Moliиre 8,84 8,09 11,0 8,13 4,89
9 Charles Dickens 8,13 7,29 7,15 7,73 3,73
10 Oscar Wilde 7,43 4,68 4,68 4,68 5,90
11 Jules Verne 6,74 6,53 6,51 6,36 2,55
12 Dante Alighieri 5,46 5,4 7,18 7,01 4,30
13 Herbert Wells 5,4 5,55 5,64 5,68 1,78
14 Friedrich Schiller 4,99 5,35 4,04 4,06 8,25
15 Robert Burns 4,86 8,89 8,89 9,56 1,03
16 Flaubert 4,63 5,35 5,34 5,16 7,74
17 George Sand 4,52 9,17 9,12 9,04 13,60
18 Stendhal 4,3 5,82 5,65 15,40 1,62
19 Alexandre Dumas 4,26 6,19 6,52 6,83 1,79
20 Bernard Shaw 4,05 2,96 3,01 3,02 1,22
21 Honorй de Balzac 3,38 3,16 4,86 3,20 1,62
22 Robert Louis Stevenson 3,37 2,8 2,8 2,81 1,56
23 Heinrich Heine 3,34 3,13 3,12 3,13 1,46
24 Joseph Conrad 3,26 3,13 2,19 2,27 2,12
25 Conan Doyle 3,18 2,67 2,67 2,67 1,42
26 Jonathan Swift 2,96 2,09 2,09 2,10 11,90
27 Emile Zola 2,37 2,3 2,29 2,30 1,32
28 Chekhov 2,18 3,59 3,60 4,49 8,56
29 Marcel Proust 2,06 1,89 1,89 1,92 1,10
30 Leo Tolstoy 1,6 1,67 1,67 1,70 1,08
31 Dostoyevsky 1,19 1,19 4,64 4,69 2,44


Таблиця складена вже згадуваним Юрієм Кирпичовим, Мариною Прозоровою та Віктором Лебедєвим.

Зрозуміло, таблиця дає лише приблизне уявлення про місце письменника в духовному світі людства, але більшого і не треба. Як бачите, російська література посідає досить скромне місце у світовому рейтингу. А для письменників 20-го та 21-го сторіч ситуація ще сумніша, в цьому пересвідчитесь самостійно.

Тобто, російська літературна самооцінка виявилась суб’єктивною та завищеною, і найпростіша числова перевірка тут-таки це і виявила.

Росія – найграмотніша країна

В міф про росіян, як найбільш читаючий народ, вже не вірить і сам цей народ.

У всякому разі, випуск друкованої продукції (в т.ч. і книжок) в США значно перевищує російські показники. Але відголоски сталого уявлення лунають в так і невикоріненому совєцькому міфі про те, що пересічний росіянин грамотніший за пересічного американця. Хоча відомо, що в США рівень вищої освіти переганяє російські показники, більше університетів – і вони кращі. А читачі зростають саме в них.

Отже, студенти і університети. Згідно з Академічним рейтингом вузів, МДУ займав такі місця в світі: 2004 р. – 66; 2005 – 66; 2006 – 70; 2007 – 76; 2008 – 70; 2009 – 77. СПбГУ і взагалі в четвертій сотні. Зрозуміло, що в Росії цим рейтингом незадоволені, і назло зарозумілому Заходу вирахували власний, згідно з яким МДУ - на 5 місці! Але, окрім веселого сміху, ця радісна новина в світі нічого іншого не викликала. Тому що в світі існують й інші рейтинги - наприклад, за даними US News and world report від 25 лютого ц.р. він займає 155 позицію. А Rankings Web by the Cybermetrics Lab CSIC так і взагалі задвинув МДУ на 225 місце.

Така якість російських вишів, а відповідно і студентів – і читачів. А тепер про кількість.

В СРСР було 200 студентів на 10000 населення, зараз в Росії понад 500. Якщо вірити статистиці, то 69% відповідної вікової групи, тобто юнаки та дівчата – студенти! Це надзвичайно багато, позаяк до половини їх навчається у відверто слабких вишах та їхніх числених філіях, котрі не подають дані для рейтингу, а багато-які навіть не акредитовані! Який вже там світовий рейтинг.

За даними Рососвіти, в 2007 р. в РФ було 970 вишів, із них 350 недержавних ( для порівняння, в 2009 р. в США діяло 4352 виша). Таким чином, у Росії один виш - на 145 тис. населення, тоді як в США – на 72, в Австралії – на 52, а в Бельгії – на 55 тис. Окрім того, позаяк якість шкільної освіти викликає не менше підозр, ніж вищої, то 69% (в СРСР ця цифра не перевищувала 30%) юнаків та дівчат, котрі вступають до вишів (12 місце в світі), свідчить про практичну відсутність відбору і конкурсу. Здавалось би, про те ж саме і навіть в більшій мірі мусять свідчити дані про 88% таких, що поступили у Фінляндії, 85% в Південній Кореї та в США, 83% в Швеції. Але там ситуація трохи інша. Фінська, шведська та корейська шкільна освіта – найкращі в світі, а в американські виші не протовпитися від найперспективніших закордонних студентів.

У підсумку, навіть після такого бурхливого росту кількості студентів частка росіян, котрі мають в економічно активному віці вищу освіту, складає близько 20%, тоді як в США 33%, а за деякими даними навіть 40%.

Тобто, немає жодних підстав казати про якусь особливу начитаність та освіченість росіян.

До речі, в середині серпня американський часопис Newsweek, порівнявши 100 країн, визнав найкращою Фінляндію. Колишня колонія Росії лідирує і в освіті, тоді як колишня метрополія - РФ - на 31 місці…

Цифри для країни, котра позиціонує себе, як найосвіченішу в світі – вбивчі.

Закінчення буде

Валерій Семиволос, вільний журналіст, Харківська обл., село Губарівка, Товариство «Малого Кола»

малюнок звідси