Осінь Арди. Записки толкініста.
- 29.07.11, 17:57
СТРАНА ВОДОПАДОВ.
"У всякого человека должно быть место,
куда он может прийти..."
(кто-то из мудрых)
Когда мир очнется юным и прекрасным,
Только сердце стиснет горечь расставанья,
Я уйду за водопады Эргодрасса,
Раствориться чтоб в их призрачном сиянье.
На прохладных переливчатых ступенях
Там вода потоком вниз прольется,
Узелок тугой из горя и сомнений
Сам собой на сердце расплетется.
В зачарованном подоблачном круженье
Брызги радости на солнце серебрятся,
В легком танце по надводного скольженья
Снова вспомнится, что я могу смеяться,
Успокоит душу тишиной и счастьем.
Если ж я нужна кому-то снова,
Пусть поищет в водопадах Эгродрасса,
Ведь обратно я еще вернусь нескоро.
(если вообще вернусь...)
В краткий миг на пике сдержанных рыданий
От тоски и безысходности и боли
Серебристый ветер брызг мои страданья
В голубую гладь реки навеки смоет.
Нет пускай иных богатств в стране волшебной,
Кроме стен воды шумящей меж камнями,
На закате лишь покой ее целебный
Полыхает самоцветными огнями.
Он поглотит в душах все, что наболело,
Пережитое оставив пережитым.
Не забудешь, только станешь чуть мудрее,
Сердце ж станет снова чистым и открытым.
Только станешь чуть счастливее, чем прежде -
В нем не сможешь разочароваться.
Если ж душу покидает вновь надежда -
Ухожу за водопады Эргодрасса.(с)
ФЛЕЙТА
Hад водою стелется белый хвост тумана,
Солнце поднимается из сосновых мачт.
Утопаю в облаке сладкого дурмана --
Запахом сиреневым моя флейта, плачь!
Первый луч касается соцветия рябины,
Приторным и горьким сочится аромат.
Утро раскрывается полетом лебединым,
Пой же, моя флейта, как сто лет назад!
Ивовые заросли -- словно руки матери:
Укрывают бережно от чужого зла.
Край мой пенно-липовый, как узор на скатерти...
Расскажи же, флейта, мне про свою печаль... (с)
3
Коментарі
Східняк
130.07.11, 14:10
Нашвидкоруч прогугливши тему, помітив цікаву тенденцію:
Якщо українською мовою здебвльшого зустрічаються цікаві аналітичні твори
( http://stud-times.com.ua/news/280-tolknsti-sered-nas.html) то на "гоблінському нарєчії" здебільшого отаке:
http://www.warlight.ru/forum/archive/index.php/t-793.html
http://www.realmusic.ru/felixsyasnevsky/29421/
Запитання до тих. хто в темі:
А Ви помічали таку тенденцію, чи то у мене випадково так пошуковик спрацював?
nolofinve
230.07.11, 14:43Відповідь на 1 від Східняк
М-м... ну до рольовиків у суспільства ставлення завжди було настороженним - що ще, мовляв, ці диваки викинуть... І у російського суспільства, і у українського. Українці в основном сварять рольовиків за аполітичність, а росіяни вважають нас сектою
Але котять діжку на толкінутих в основному росіяни, дійсно. Подібні публікації мені вже траплялися.
В чому причина не знаю... Можливо - різниця менталітетів... В принципі - у мене багато приятелів з Росії, які нормально ставляться до моїх захоплень. Однак - якщо вже починається наїзд, то він починається серйозно і нецензурно
Східняк
330.07.11, 15:02Відповідь на 2 від nolofinve
А саме це притаманно носіям "блякаючого нарєчія", тут я можу заявляти не на підставі разового погляду на результати пошуковика, а по досвіду набагато довшого спілкування в блогосфері "айЮей". Щось таке завжди присутнє в дописах та коментарях "старшобратських" блогерів. Чи у них дійсно менталітет кординально відрізняється. чи то повальна епідемія спадкової псіхічної хвороби КАПРОЛАЛІЯ?
nolofinve
430.07.11, 17:19Відповідь на 3 від Східняк
Карма у них така, що поробиш...
ЯКриворожанка
530.07.11, 21:19Відповідь на 3 від Східняк
А я хоч і не розумію в цих толкіністах, але завжди читаю із задоволенням. Від цих текстів такою казкою віє...
Східняк
630.07.11, 23:35Відповідь на 5 від ЯКриворожанка
А я "підсів" на подібну тематику років у 9, прочитавши "Айвенго" Вальтер Скота, щоправда з мечами бігав недовго, перейшов на "самопали", ну а потім у міській станції юних техніків спробував себе в авто-авіа-судомоделізмі і нарешті зупинився на радіо.
Але про пригоди хоббітів читаю і досі з цікавістю.