Так боляче...

Так боляче спостерігати... бачити.. чути... відчувати...

Так боляче...

Так боляче, коли найрідніші тобі люди, а саме тато з мамою сваряться на твоїх очах... І все через дрібниці.. просто через не суттеві дрібниці... Запитуєш себе "чому?", "навіщо?", "кому це потрібно?". А відповідей не знаходиш... Їх просто немає... Їх не існує.

Ти починаєш картати за все себе... але ж ти тут майже ні до чого... Але хто ж тоді винен?
Ти думаєш: "Батьки дорослі. вони дорослі розумні люди, вони мають розібратися самі..." Але, чомусь цього не вдбувається, і коли буря начебто вщухла все починається знову...

І знову питання...
Чому?
Навіщо?...