Мине ще 13 років, перш ніж я сюди
повернусь. Земля дитинства, хоч я й був тут усього кілька днів; земля
найрідніших людей; земля тих, кого я забув у обличчя, а вони чомусь мене
пам’ятають. Із уламків дитячої пам’яті я поступово діставатиму річки, луги,
котів, корову Лиску, неймовірно великі простори і тишу. І поступово згадаю, де
що знаходилось, і побачу, і впевнюсь, що то не привиділось, а було насправді. І
вийду на той самий Берег, який запам’ятався найяскравіше.
[Приєднана...
Читати далі...