Так склалося, що я досить довго і незаслужено ігнорував Самбір, п’яте за величиною місто Львівщини та одне з найбільш цікавих. Ось і цього разу в мене була запланована тут лише вечеря з пересадкою на поїзд, але втрутилася погода – від карпатських дощів я зрештою втік на півдня в це далеке від гір місто, тому тепле й сонячне, заодно і подивився його нарешті.[Приєднана...

Читати далі...

Коста-Рика зустріла нас дощами, які найперше і мали би відповідати уявленню про субекваторіальний клімат та те, що у світі зветься rainforest. У її виправдання можна сказати, що така невелика країна містить у собі одразу кілька кліматичних зон, і на тихоокеанському узбережжі в той же час було спекотно й сухо, та і в грудні взагалі несезон для опадів… але цього року якось вони затримались. Так чи інакше, часу на очікування іншої погоди у нас не було.[Приєднана...

Читати далі...

(Повалявшись трішки полюбовно з одним популярним вірусом, можна далі пробувати виповзати в дощове передгір'я.) Три роки тому під час першого візиту до Турки я досить детально облазив це місто, включаючи найдальші присілки, але мінімум одну цікаву точку все ж пропустив. Мова про озерце західніше житлового сектору, під горою з дуже популярною для Карпат назвою Кичера.[Приєднана...

Читати далі...

Через три роки після першого візиту я знову повернувся у Турківський район на півдні Львівщини – один з найулюбленіших особисто для мене та один із найбільш недооцінених у Карпатах та навколо них. Як і в перший раз, діло було в серпні, і так само «порадувала» нестабільністю місцева погода, що виявилася ще гіршою. Із Ужгорода я вирушив під акомпанемент шаленої зливи, яку на деякий час залишив по той бік перевалу. Поки вона мене наздоганяла, встиг трохи погуляти по Турці і переїхати вглиб району, ...

Читати далі...

У заключній розповіді про Мадейру мені залишилося показати дві крайні точки острова, миси на сході й заході, абсолютно між собою не схожі, але однаково захопливі. І трішки сонячного півдня між ними.1. Першим розкажу про східний мис, що зветься Сан-Лоренцо.[Приєднана...

Читати далі...

Практично жоден звіт із Ужгорода нині неможливо уявити без згадок про мініатюрні скульптурки, яких щороку на вулицях міста стає все більше й більше, так що їх уже можна повноправно називати однією із його фішок, на рівні вроцлавських гномів. В свою чергу я теж не міг їх пропустити, тому нескладно здогадатися, що ця частина буде переважно їм присвячена, трохи впереміжку з тим, що побачив по ходу діла.[Приєднана...

Читати далі...

Уперше я познайомився з Ужгородом у далекому 2015 році, внаслідок екскурсії тривалістю менше дня і не надто якісної за змістом, що усвідомив уже з часом. Тим не менш, центр тоді встиг обійти непогано, завдяки чому й народилася перша замітка про це місто, котра стільки років потому вже й самому мені здається недолугою та надто наївною. Довгий час мої маршрути обходили столицю Закарпаття, обійшли би і цього разу, якби залізниця не скасувала туристичну поїздку Боржавською вузькоколійкою і в мене...

Читати далі...

Присвятивши перший день на Закарпатті Виноградову і Королево, наступного ранку я виїхав у напрямку Ужгорода. На його околицях за півдня встиг поповнити колекцію побачених замків ще на два.1. Перший із них знаходиться в смт Середнє, що, відповідно до назви, розташувалося майже посередині дороги між Мукачево та Ужгородом. Фізично замок близько до траси, але проходу там немає, тому доводиться чалапати від зупинки півтора кілометри через добрий шмат селища, що виглядає в тій частині як банальне...

Читати далі...

У продовження розповіді про надзвичайно насичену цікавинками Мадейру настав час розказати, що можна побачити на її сході. І не побачити теж.1. Почну з мису Гаражау, що знаменитий місцевою статуєю Христа-Спасителя. Поставили її в 1926 році, так що це точно не плагіат Ріо-де-Жанейро, чий куди відоміший аналог приблизно того ж віку. Ну і розміри зовсім не ті, так він виглядає здалеку, бачите?.. А придивіться уважніше.[Приєднана...

Читати далі...

Це була найбільш неблизька і найдовша моя подорож. Особливо з урахуванням того, що раніше я й не вибирався десь дуже далеко, вийшло аж занадто багато цих «най-най» і «вперше»: за загальною кількістю та тривалістю перельотів, серед яких особняком виділяються два трансатлантичні по 10 з гаком годин, перший візит у Новий світ, перша відпустка взимку, перше побачення із Тихим океаном, зміщення на мінус 8 годинникових поясів від України… Про все це хочеться розказати бігом і одразу, та все ж спробую ...

Читати далі...