Червоноград дуже несхожий на інші міста Львівщини. По-перше, він відомий як місто шахтарів та локальних екологічних проблем, що навряд сприяє його туристичній популярності. Ще відносно молодий, як для Галичини, – 1692 року. Але в цьому і є його ізюминка – він інший, і тому по-своєму цікавий. А для уродженців інших шахтарських міст, так точно. [Приєднана...

Читати далі...

Якщо почати їздити в Польщу, то рано чи пізно потрапите в Краків. Польське історичне ядро з 1000-літньою історією, сюди, безперечно, ведуть всі дороги, і одного разу приведуть кожного мандрівника. Хоча б на ночівлю – як це і сталося зі мною. І звіт про нього буде дещо нетрадиційним, і більше не про пам’ятки. Бо по-перше, їх усе одно не охопити за кілька годин, по-друге, вони й так усі відомі й розкручені. Словом, це таке собі вступне попередження, бо раптом хтось має до Кракова...

Читати далі...

Похмурого серпневого дня я вирушив на північ Львівської області, де хотів побачити Сокаль та щось іще. «Щось іще» вийшло сусіднім селом Тартаків, де поки що тримається красивий палац Потоцьких-Лянцкоронських. У самому ж Сокалі пам’яток набагато більше, хоч і багато з них у поганому стані. Але, якби ж то це була біда тільки цього району… [Приєднана...

Читати далі...

Трішки про цікаве минулорічне із сусідньої країни, з місць, де побував тільки епізодично. Почнемо із міста Явор у Нижній Сілезії, де нас зустрічає архітектурне чудо. [Приєднана картинка] [ Явор - Мошна - Ланьцут ]

У минулому році у Львові я був пару разів проїздом та з однією ночівлею, тому побачити багато нового не вдалося, але дещо все ж є. Про кілька відвіданих точок і розповім далі.[Приєднана картинка] [ Читати і дивитись далі ]

Невелике польське містечко Болеславець може стати справжнім відкриттям для тих, хто не чув про нього раніше. При відносній невідомості, кількість пам’яток та історична атмосфера тут просто неймовірна. Від кордону з Німеччиною – усього 50 км, місто часто входило до її складу, і німецький дух тут також присутній, як і історична назва (до 1945) на їх манер – Бунцлау. [Приєднана...

Читати далі...

Другим після Турки центром тяжіння найцікавішого на Бойківщині є село Розлуч, що на 15 км північніше: тут зберіглася зразково-показова бойківська церква та дерев’яний костьол. Уцілілі дерев’яні костьоли в Україні узагалі можна на пальцях перелічити, та й то більшість у катастрофічному стані. Але серед них тільки один виконаний у неоготичному стилі, і тому є унікальним взагалі. Заклали його німецькі колоністи (і такі тут були!) у 1902 році. [Приєднана...

Читати далі...

Як би не було в Німеччині багато замків та фортець, майже всі вони чимось унікальні. Одна з таких знаходиться у містечку Штольпен (приблизно посередині між Баутценом та Дрезденом) – вона стоїть на базальтовій скелі і збудована таки з базальту. [Приєднана...

Читати далі...

Все наше життя складається із дрібних збігів обставин. Опинись я тут на якусь годину пізніше, чи будь погода хоч трохи гіршою, ніж була того дня, Турка не справила б на мене настільки сильне враження. Хоча неформальна бойківська столиця сама по собі – незвичне місто, розкидане на багато кілометрів між карпатськими вершинами, із синтезом бойківської, австро-угорської та польської архітектури. Але якби не той фантастичний світанок, і хмари, і шматочок райдуги, що показався тільки на якусь хвилину,...

Читати далі...

Наші люди, та й не тільки наші, дуже полюбляють усякі кліше. Наприклад, якщо море чи озеро з лазурною водою – то це неодмінно «Мальдіви», а коли мальовничі гори – значить «Швейцарія». Саксонська Швейцарія, що на 50 км східніше від Дрездена, у цьому плані має більш-менш «ліцензійну» назву. Так її нарекли саме швейцарські мандрівники: їм ці чудернацькі й химерні гори з пісковику чимось нагадали рідні пейзажі. Ну а потім назва популяризувалась і прижилась. [Приєднана...

Читати далі...