Хмельницький, ч. 2. Мурали, скульптури, парки

2. Поруч є скверик щасливих людей із не надто щасливим чомусь Кузьмою.

3. Ще раз зазирнемо на площу Незалежності. Міську та обласну раду я вже показував, а ось під час другого візиту застав ще й заїзд ретро-автомобілів (так трапилось, що якраз попав на день міста).

4.

5. Краса, і в якому хорошому стані підтримується власниками.

6. Деталі:

7.

8. Мініатюрний «Запорожець» то точно нікого не залишить байдужим.

9. Та повернемось на Гагаріна, яка по суті являє собою бульвар із сквером посередині. Головна фішка скверу – оригінальні ковані лавки. Їх там тьма, наведу для прикладу кілька штук, що сподобались найбільше.

10.

11.

12. Тепер перейдемо на пішохідну Проскурівську. Тутешні кафе мають своїх маскотів:

13.

14. І знову ж таки під день міста сюди заїхав ще один «Запорожець».

15. Інсталяція під ТРЦ у центрі. Не тимчасова, судячи з того, що була в обидва мої візити з інтервалом у три місяці.

16. Оформлення кафе на вул. Європейській:

17. З нього плавно перейдемо на мурали, добірка яких у місті цілком достойна. Більшість водиться в центрі.

18. Цей на перехресті Кам’янецької та Подільської.

19.

20.

21. Один з найкращих, на мою думку, але так і не знайшов точки, звідки його можливо нормально сфотографувати:

22. Знов десь в районі Європейської.

23. На початку бульварної частини вулиці Гагаріна, поруч з пам’ятником Богдану:

24. Ще за двома муралами довелось їхати в район новобудов біля міської дитячої лікарні.

25. Узагалі новобудов у Хмельницькому помітно багато, і це одне з небагатьох міст України, населення якого з 2014 року збільшилось. Хоча підозрюю, не за рахунок природного приросту, а завдяки приїжджим з умираючої провінції.

26. Приклад радянського мистецтва.

27. Приклад мейнстріму.

28. До Хелловіна було ще далеко, але ж гарбузи гарні й самі по собі.

29. Багато скульптур і пам’ятників. Є дотепні:

30. Є серйозні. Пам’ятник воїнам-інтернаціоналістам – одна з небагатьох речей, з якими асоціювалось місто до того, як побачив його на власні очі. За глибиною думки це однозначно найкращий монумент у своєму роді:

31. І кілька слів про міські парки. Принаймні ті, що в центрі, у Хмельницькому виглядають більш ніж привабливо.

32. Це парк ім. Шевченка (якось язик не повертається назвати його словом «сквер», як він підписаний на картах).

33. Як же без сезонних фотосесій із квіточками.

34.

35. Він прилягає просто до Проскурівської, а до найбільшого в місті Парку культури і відпочинку ім. Чекмана треба пройтись далі, він на березі Верхньобузького водосховища. Доходив я до нього двічі, перший раз на захід сонця (якого не було видно, та й таке). Острівець на водосховищі зветься островом Кохання, звісно ж. Самі романтики навкруги, як подивитись.

36.

37. Інший раз дістався сюди вже засвітла. На протилежній стороні ще один парк, Молодіжний, і мурали, до яких полінився йти.

38. Скайлайн міста, на жаль, у більшості доступних оглядових точок нічого особливого із себе не представляє.

39. Південний Буг нижче дамби. До Хмельницького він проходить менше десятини своєї довжини, а після водосховища взагалі виглядає понуро.

40. Промовисто-моторошний пам’ятник чорнобильцям.

41. Центральний парк зустрічає муралами, звісно ж. Частина їх мала лишитись після проведення фестивалю «Республіка». На жаль, всі вони недовговічні, ще й місцеві дебіли псують.

42.

43. Якщо довго дивитись на лавочку, можна помітити, що прямо на ній виріс величенький гриб.

44. У межах парку маленька річка Плоска впадає у Буг. Десь у цьому місці починався Проскурів-Плоскирів.

45.

46. Ще один неординарний стільчик. Щось у них стільці й лавки – прямо болюча тема.

47. Всяких місточків і клумб у парку предостатньо, щоб справити хороше враження.

48.

49. Є алея дерев’яних скульптур.

50. Кінь та олень.

51. Котики.

52. Лічильник велосипедистів, а ще чудова температура повітря для своєї дати.

53. Та черговий мурал, знайдений уже в процесі пересування у напрямку вокзалу.