Квіти чумної весни #2

2. Причому знову ж таки почну не з культурних насаджень, а диких квітів. Якщо в минулій частині мова йшла про проліски, то сьогодні на перший план виходить реліктова сон-трава, що облюбувала собі дикі галявинки на схилах над Бугом.

3. Правда, я знайшов поки тільки одну таку, і то запізно, квіти вже відцвіли. Як і все решта, у цьому році після теплої зими вони впорались завчасно.

4. Хоча світлі пухнастики в променях ранкового сонця виглядають цікаво й самі по собі.

5.

6.

7. Словом, місце приглядів і наступної весни спробую не пропустити момент (ага, ще маю надію, що доживу до того часу). І що сама галявина також виживе, а то там хтось недалеко вже звів хатинку, а це діло заразне і має тенденцію до поширення.

8. А тепер з чистою совістю можна робити обхід цивілізованої частини. Почну найдалі від свого дому, із Замостя. Там одразу за центральним мостом буяли сакури(?).

9.

10.

11. А три роки тому поряд висадили цілу алейку уже точно їх, що веде до пам’ятника Героям Чорнобиля. Символічно це приурочили до днів Японії у Вінниці, і їхній посол в тому прийняв участь. Та і свій Чорнобиль у них теж мав місце, ще в 1945 році.

12. Кілька сакур та магнолія прикрашають самісінький центр – майдан Незалежності.

13.

14.

15. Що краще порівняно з іншими фотолокаціями, тут в кадр до квітів можна вписувати історичні пам’ятки.

16.

17.

18. Видно, із цих міркувань досадили деревця і на Європейській площі, перед вежею.

19. Дві магнолії послужили фоном для театру, на площі Небесної Сотні, раніше відомої в народі як Париж.

20.

21.

22.

23. Сакури перед аркою Центрального парку. І парканчики, щоб боялись.

24.

25.

26. З тієї точки Соборна вулиця закінчується, але нам далі так само прямо, по Хмельницькому шосе.

27.

28. Тут знову магнолії, але білі і вже цілком дорослі. Прикрашають вони собою «Книжку» - специфічної форми адмінспоруду з купою всяких організацій всередині (довго я був певен, що там рада Вінницького району сидить, але ніт).

29.

30. Та й герб усієї області на фасаді…

31.

32.

33. Вінницьких швейцарців я теж спеціально підстерігав.

34. Тему рожевих вишень закінчу таки на мікрорайоні Вишенька, біля фонтану на перехресті Келецької і проспекту Космонавтів. Вони є і на двох наступних перехрестях, та відчуваю, норму сакур я і так перевиконав.

35.

36.

37. Ну а коли все показане вище почало відходити, нарешті підтягнувся бузок.

38.

39.

40. Так активно і рясно, що виріс навіть на ялинках

41. Дехто і в вихідні працює, не те що я.

42. На цьому б і все, якби не тюльпани. Так-так. У мене було 47 фотографій підсніжників, рандомна суміш яблунь-дичок, форзицій та вишень, поляна кульбаби, 8 локацій сакури, прострочена сон-трава, три добірки магнолії, 180 мегабайт бузку і одна китайська айва, про яку я навіть не знав, що то вона. Не те щоб це був необхідний запас, але коли Остапа понесло, це всерйоз і надовго. Єдине, що викликало у мене побоювання – тюльпани. Ніщо у світі не буває таким ганебним, як нестрижене бородате тіло, котре на повному серйозі фоткає тюльпанчики. Але я знав, що колись докочусь і до цього лайна.

43. Вінницю, очевидно, муляє не тільки слава Ужгорода з його сакурами, а й Кропивницького. Не інакше як з цієї причини минулого року сюди привезли з Нідерландів і висадили у Центральному парку 40 тисяч тюльпанів (і планують по 20 тисяч на рік далі додавати). Навіть якийсь фестиваль хотіли започаткувати під це діло, але його скасували із зрозумілих причин, як і все інше на цій сраній планеті.

Пікантності ситуації додавав той факт, що парки ще були типу зачинені… а епідемія вона така штука, як тільки зайдеш у парк, вдихнеш п’янкого коронавірусного повітря, так тебе одразу і загребе. Із парків навіть дорослі не завжди повертаються, як казали в одному з моїх улюблених фільмів.

44. Та якось проходив повз, подивився, що трохи людей там все ж є і навіть не падають замертво, то й собі вирішив проскочити навпростець.

45. Дехто фундаментально до справи підходить, зі штативом.

46. Ну а я просто пробіг повз.

47.

48. На цьому із темою квітів мінімум до наступної весни все. Сподіваюсь, для спостереження за її красою у нас буде більший вибір місць, ніж цього року. Так само поки без особливої надії надіюсь, що влітку з’явиться можливість урізноманітнити свої вилазки хоча б до всеукраїнських масштабів. Але у будь-якому випадку, не забувайте дивитись навкруги та під ноги навіть на своєму районі – там теж всяке трапляється…