Алімова балка і Качі-Кальон

По дорозі до балки переходимо через річку Кача.

Далі стежка заводить у ліс. Перша велика каменюка по дорозі – «священна». На ній древніми людьми нанесені петрогліфи.

Думаю, це один із них.

Балка вважається містичним місцем. Якщо вірити побрехенькам, часто туристи втрачають тут орієнтацію і не можуть знайти вихід, кружляючи на одному місці. Печери балки замуровані у новітні часи, із-за того, що в них часто губились люди.

Кам’яні нагромадження варті окремої уваги. Ось ця конструкція – не природна. Це – дольмен, таврська гробниця.

Таври – стародавнє плем’я Криму, що заселяло його у 6-1 ст. до н.е. Даних про цей дикий народ небагато, можливо, тому що випадкових гостей вони зазвичай приносили в жертву своїм божествам.

Дольмени – єдині споруди, що залишились нам від таврів. У такому склепі могли поховати кілька чоловік, з часом кістки прибирали і ховали нових.

Із верхів’я балки витікає струмок.

Дорога закінчується непрохідними скелями. Малесенький просвіт з тієї сторони.

Щоб краще уявити масштаби балки та Качинського каньйону, у який вона впадає, варто піднятись нагору, на одне з її крил.

Тут гарно.

Дуже-дуже гарно.

Вертикальні стіни урочища.

На протилежній стороні каньйону – Качі-Кальон, печери якого звідси схожі на осині соти.

Баштанівка – одне з найбільш фотогенічних сіл, які я бачив.

Однойменна до балки турбаза у її підніжжі.

Дракончик.

Цей кулак явно показує нам пальця, тільки якого?

Час спуститись униз, щоб знову піднятись угору – цього разу до Качі-Кальону. Тутешня стежка набагато крутіша. Над головою нависають скелі.

Печерний монастир на цьому місці виник у 8 ст., поселення – років на 200 раніше. Складається з 5 природних гротів та 250 штучних печер.

Є окремі споруди, як от церква св. Софії.

І ще одне приміщення.

А це вже печери безпосередньо на стіні каньйону.

Та ще один дракон.

Найбільш фотогенічним є четвертий грот. Доріжка туди геть вузька і слизька, на вході дуже допомагає суха черешня, за яку можна потриматись.

У глибині його – джерело св. Анастасії, яке у нашому столітті майже пересохло. Вода зробилась непридатною для вживання.

І ваш покірний слуга на другому ярусі гроту.

Грозові хмари над Баштанівкою.

З вершини скелі люблять стрибати екстремали.

Вид углиб Алімової балки.

Монастир-скит св. Анастасії був відновлений у 2005 році. Він знаходиться по інший бік скелі і не видний з дороги. До нього веде стежка із покришок.

На території скиту в принципі нічого цікавого нема, окрім іще одного джерела.

Погляд у напрямку села Передущельне. Нам уже час вертатись, якраз у ту сторону.