Трупы. Чигирин
- 19.12.10, 11:48
Круты это Трупы. С них заживо
содрана кожа. Городам смерть--
пребудьте вы, музеи и церкви.
Чтоб не выделяться,
я опустил уголки улыбки,
я научился старательно принюхиваться.
В сердце Батурина жируют козы,
он наша столица,
бывшая. Скелеты, черепа...
Пчела проще любого быдла:
ухода меньше, взятка слаще.
Бортник одинок и свят.
Скотнику приходится попотеть,
особенно-- с молодыми;
ульи, они отрада старых инвалидов.
Божок смерти гОпнотизирует
ещё живых. Чигирин, Чингисхан
пили опий, пилили предателей. 
3
Коментарі
LeoLine
119.12.10, 12:00
что курил ??
Терджиман-666
219.12.10, 12:04Відповідь на 1 від LeoLine
LeoLine
319.12.10, 12:06Відповідь на 2 від Терджиман-666
понятно, уже обкуренный по полной
Гість: Эхинопс
419.12.10, 12:18Відповідь на 2 від Терджиман-666
Нас жуёшь:
Изотоп
519.12.10, 13:17
трупы. точно
няма Бацьки
Терджиман-666
619.12.10, 14:51Відповідь на 3 від LeoLine
Если вас задело стихотворение, откликнитесь стихотворением. Переходя на личности, вы демонстрируете прежде всего свой уровень культуры.
LeoLine
719.12.10, 14:58Відповідь на 6 від Терджиман-666
ПАДЛО
Чи пам'ятаєте той жах, моя кохана,
Як літнього, жаркого дня
В яру, між скелями, де трав'яна поляна,
Ми вздріли здохлого коня.
Як та повійниця, падлятина лежала,
Задерши ноги догори,
І черево гидке цинічно відкривала,
Немов казала: на, бери!
А сонце пражило, неначе купу трути
Спалити прагнуло дотла,
І все частинами Природі повернути,
Що в цілості вона дала.
Дивились небеса на вишкірені зуби,
Немов на білиіі цвіт в траві;
Гатило в ніздрі нас
таке смердіння грубе,
Що ви зостались ледь живі.
З гнилого живота, покритого мухвою,
Виходили черви полки
І розтікалися лавиною живою
По шматах плоті хробаки.
Все те здіймалося, спадало і кишіло,
Само в собі текло й повзло,
Так, наче інідихом напнуте гнійне тіло
Пом
LeoLine
819.12.10, 14:59Відповідь на 6 від Терджиман-666
Все те здіймалося, спадало і кишіло,
Само в собі текло й повзло,
Так, наче інідихом напнуте гнійне тіло
Помножувалося й жило.
А світ мелодії твориві —
десь линув знову
Падучої води мотив,
Чи хтось там од зерна одвіював полову,
Ритмічно віялку крутив.
Зникали обриси, як маревіння кволі,
Як начерки на полотні,
Мазки, що гі митець завершує, поволі,
Та кільки в спомині чи в сні.
З за скель дивилася на нас тривожна птиця,
Чекала, хижа і метка,
Щоб знову підійти до падла й поживиться,
Обдерти м'ясо з кістяка.
О! Станете ж і ви колись, моя кохана,
Мій ангеле і світе мій,
Як ця падлятина, як ця заразна рана,
Як цей стліваючий погній!
Після останнього причастя, моя мила,
Під володіннями трави,
Коли поглинє вас безжалісн
LeoLine
919.12.10, 15:00Відповідь на 6 від Терджиман-666
Після останнього причастя, моя мила,
Під володіннями трави,
Коли поглинє вас безжалісна могила,
Такою будете і ви!
Красо, скажіть тоді черві, що підло рине
З цілунками па нашу грудь,
Що ваші форми я зберіг, моя богине,
Зберіг мого кохання суть!
LeoLine
1019.12.10, 15:01Відповідь на 6 від Терджиман-666
Шарль Бодлер
З книги "Квіти зла"