Єдиний Боже! Все обсіли хами. Веди мене шляхетними шляхами. І не віддай цим людям на поталу, - вони вже іншу віру напитали. Одплач в мені, одплач і одболи, - вони ж моїми друзями були. Ліна Костенко

Мені нагадують людські серця Крихке й тоненьке серце олівця - Зламати легко, застругати важче, Списати неможливо до кінця. * * * * Я міг би жити радісно й щасливо, Якби мені вдалось маленьке диво: Змирити серце з розумом - або Дізнатись, хто говорить з них правдиво. &nbsp...

Читати далі...

Лише жінка готова віддати все для свого обранця, лише жінка наважується співчувати тому, від кого відвернулися люди; вона може піти на приниження, на смерть заради коханого, бо жінка живе любов'ю. &nbsp...

Читати далі...

Я не просила ще нічого в тебе. Тож, коли місто зморене засне, - спини у грудях своє хмарне небо. Згадай мене. Від гіркоти, мабуть, така весела, зухваліша з відчаю з кожним днем. І не любити, і любить - несила. Не гудь мене. Моє життя - лише моє, не більше. Як сніг весняний, промайне - й мине. А ти в мені - не спомин і не біль вже. ...

Читати далі...

Як добре, що написаний цей вірш, який тепер я вже не написала б, в якому мить я зупинить здолала, що проминула - навіть не щемить. А що ж тоді озвалося в мені? Веселий подив? Холодна цікавість враз ворухнулась в серця глибині?.. Ні покривить душею, ні злукавить. Бо що ж це промовля, як не печаль? Здригнувся й він, чи так лише здавалось?.. Як добре, що було це, і як жаль, що мало бути більше, та не сталось. &nbsp...

Читати далі...

О горе тим, що мають душу чесну! Коли вони ще вірять у богів, Благати мусять силу ту небесну: ,, Пошли нам, боже, чесних ворогів!'' Леся Українка

О, знаю я, багато ще промчить Злих хуртовин над головою в мене, Багато ще надій із серця облетить, Немов од вихру листячко зелене. Леся Українка

Я помню длительные муки: Ночь догорала за окном; Ее заломленные руки Чуть брезжили в луче дневном. Вся жизнь, ненужно изжитая, Пытала, унижала, жгла.; А там, как призрак возрастая, День обозначил купола; И под окошком участились Прохожих быстрые шаги; И в серых лужах расходились Под каплями дождя круги; И утро длилось, длилось, длилось... И праздный тяготил вопрос; И ничего не разрешилось Весенним ливнем бурных слез. &nbsp...

Читати далі...

Люди покоряют горизонты. Пусть не многим удаётся это, Но я счастлив, если знаю: где-то Люди покоряют горизонты. &nbsp...

Читати далі...

О, годрість. жорстока й велична - Жіноча окраса одвічна, Ти скільки вогню погасила, На стукіт дверей не відкрила?! Лідія Шевело