В порожнім храмі не живуть Боги. І наші душі - радість не відчують. Лише невтішно шепчуть корогви Про те, що люди більше не шанують. В порожнім храмі тихі голоси Такі відлунні і такі печальні, Що, Боже правий, милістю спаси: Не дай нам днів зазнати поминальних. Прости, що ми в неправді живемо - Йдемо до тебе, як сусіди в гості. І молитов премудрих не вчимо, Неначе в світі виживати просто. &nbsp...

Читати далі...

* * * Не сольются никогда зимы долгие и лета: у них разные привычки и совсем несхожий вид. Не случайны на земле две дороги - та и эта, та натруживает ноги, эта душу бередит. Эта женщина в окне в платье розового цвета утверждает, что в разлуке невозможно жить без слез, потому что перед ней две дороги - та и эта, та прекрасна, но напрасна, эта, видимо, всерьез. Хоть разбейся, хоть умри - не найти верней ответа, и куда бы наши страсти нас с тобой не завели, неизменно...

Читати далі...

Медленно,тяжко и верно В черную ночь уходя, Полный надежды безмерной, Слово молитвы твердя, Знаю - молитва поможет Ясной надежде всегда, Тяжкая верность заложит Медленный камень труда. Медленно, тяжко и верно Мерю ночные пути: Полному веры безмерной К утру возможно дойти. Александр Блок

Замок временем срыт и укутан, укрыт в нежный плед из зеленых побегов, но…развяжет язык молчаливый гранит – и холодное прошлое заговорит о походах, боях и победах… Время подвиги эти не стерло: Оторвать от него верхний пласт или взять его крепче за горло – И он основа тайны отдаст! Упадут сто замков, и спадут сто оков, и сойдут сто потов с целой груды веков, и польются легенды из сотен стихов – про турниры, осады, про вольних стрелков. Ты к знакомым мелодиям ухо готовь и гляди...

Читати далі...

Хто розуму не має, тому й коваль не вкує. Розумний учить, дурний повчає. Дурний язик голові не приятель. Пси виють, а місяць світить. Українські народні прислів'я.

Я вас кохала? У якім столітті? При вас губила геть усі слова. У тім жаркім, у тім пістрявім літі Від сонця аж дзвеніла голова. На вас молилась... В тихім вечорінні Од ніжності — була аж золота. Тепер у слів моїх такі крижинні, Ще й...

Читати далі...

Отак, як зроду, потаємно, з тилу, Усіх міщан ощирені лаї Ненавидять в мені мою скажену силу, Ненавиджу я слабкості свої. І скільки їх! Я зіткана з печалі. Для ближніх знято тисячі свитин. Коліна преклонивши, як Почаїв, Стоїть душа перед усім святим. Дзижчать і жалять міріади версій. Ну що ж, нехай. Я сильна, навіть зла. Я знаю: слабкість — це одна з диверсій. А я ще в диверсантах не була. &nbsp...

Читати далі...

Що я знайшла і що згубила У цім блакитнім мареві життя? Палала я чи мляво тліла Під сяйвом ясних зір ? – якби знаття Життя – як іспит неостанній, Крізь муки й піт його перетина. Холодні дні були, безбарвні, Та тішила мене краса земна. &nbsp...

Читати далі...

Меркою достоинства женщины может быть мужчина, которого она любит. ...

Читати далі...

Есть времена, есть дни,когда Ворвется в сердце ветер снежный, И не спасет ни голос нежный, Ни безмятежный час труда... Испуганной и дикой птицей Летишь ты, но заря - в крови.. Тоскою. страстью, огневицей Идет безумие любви... Пол-сердца - туча грозовая, Под ней -все глушь, все немота, И эта - прежняя, простая - Уже другая, уж не та... Темно, и весело, и душно, И, задыхаясь, не дыша, Уже во всем другой послушна Доселе гордая душа! &nbsp...

Читати далі...