Невигадані історії про котів та інших домашніх 16

Поїхали раз в гості до села. Максимус сина одразу ж на екскурсії по шкодах повів, а ми з тестем сіли трохи пива випити. Сидим, байки травим, аж тут і діти повернулись. Сина до мамки, кіт – до тестя. Став передніми лапами на коліно: «Ня-ав!».

-          Що, пива хочеш? – тесть питає, та так, злегка, з горла, на кота – плюсь! – і прямо в рота…

Кіт ковтнув, вирячив очі й дивиться на тестя.

-          Що витріщився? Марш закусювать!

Кіт миттю на кухню, до тещі – шмиг! За мить виходить теща:

-          Ой, котик так зголоднів, так картопельки уплітає…

Поставили всім обідати. Налили по чарчині.  Макс знов чогось до тестя причепивсь. Любов у них така була. Тесть задумливо подививсь на кота:

-          Що, й тобі сто грам? – та шмат млинця макнув в чарчину й котові кинув.

Кіт вмить ковтнув той шмат і знов так виразно подививсь на тестя…

-          Закусь там. – каже тесть і вказує на кухню. Шмиг…

-          Ой, який же кіт сьогодні голодний… - знов теща з кухні проявилась.

Через деякий час застаєм кота за вилизуванням горлечок пляшок з-під пива.

-          Мурченко! Не понижай градус! – це тесть.

Аж тут повз теща йде з тарілкою до кухні. Макс її за ногу - цап! Теща – Ой! Миска – брязь! Кіт  - шмиг надвір, та не добіг… За пару стрибків захитавсь, скрутивсь клубочком і заснув.

-          Що то було? – теща питає.

-          Неоптимальне вживання алкоголю… -  задумливо відповідає їй тесть з глибоко філософським виразом на обличчі.