[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Любіть Україну, як сонце, любіть,як вітер, і трави, і води…В годину щасливу і в радості мить,любіть у годину негоди.Любіть Україну у сні й наяву,вишневу свою Україну,красу її, вічно живу і нову,і мову її солов'їну.Між братніх народів, мов садом рясним,сіяє вона над віками…Любіть Україну всім серцем своїмі всіми своїми ділами.Для нас вона в світі єдина, однав просторів солодкому чарі…Вона у зірках, і у вербах вона,і в кожному серця ударі,у квітці, в пташині, в...

Читати далі...

[Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка][Приєднана картинка]

Голодне літо по війні,Сідає сонце за горбами.Як пам’ять про недавні дні,Село чорніє димарями.Хати згорілі. КриниціСтримлять у небо журавлями.Жебрак із посохом в руціБреде з порожніми торбами.Услід йому валують пси.Удови, сироти, калікиВідводять очі: що дасиІ чим зарадиш чоловіку?І се-таки, хто мав, дававСухар останній, картоплину,Узваром діда напував,Ніс огірок чи цибулину.Старий усе побожно бравІ далі йшов, і десь у полі,Зітхнувши, стомлено сідавНа сизі трави охололі.Над ним займалася зоря...

Читати далі...

Мама! Тебе эти строки пишу я,Тебе посылаю сыновний привет,Тебя вспоминаю, такую родную,Такую хорошую - слов даже нет!Читаешь письмо ты, а видишь мальчишку,Немного лентяя и вечно не в срокБегущего утром с портфелем под мышкой,Свистя беззаботно, на первый урок.Грустила ты, если мне физик, бывало,Суровою двойкой дневник "украшал",Гордилась, когда я под сводами залаСтихи свои с жаром ребятам читал.Мы были беспечными, глупыми были,Мы все, что имели, не очень ценили,А поняли, может, лишь...

Читати далі...

Гроза ударила над плотом,Розбурхався у небі грім,А ми не кинули роботуІ не сховалися у дім.Ми тільки починали жити,На ноги зводилися ми.Хотілось всім побачить світу,Що гримкотів за ворітьми.Фашисти виждали й напали,Та нам під ворогом не жить.Нам грім на голови навалиНе так іще загуркотить.1941Автор: Олександр Підсуха

В чорні дні я рушив з УкраїниІ, йдучи, сльозу вронив уперше.Не сідав і ворон на руїни,В хмару линув, крила розпростерши.Вже Дніпро наповнивсь злою кров’ю.З трьох боків горіла рідна хата.І тоді, коли й на схід ішов я,Наступав у віршах я на ката.Не одного я бійця розваживЩирим словом, правдою святою.Коли-небудь він про все розкаже,Зійдемось як-небудь після бою.Зійдемось! Колись в ранкову поруРозповім всю правду при нагоді.І про те, як, ідучи з ним поруч,Я себе загледів у народі.1942Автор...

Читати далі...

Могила  Неизвестного  солдата! О,  сколько  их  от  Волги  до  Карпат! В  дыму  сражений  вырытых  когда-то Саперными  лопатами  солдат. Зеленый  горький  холмик  у  дороги, В  котором  навсегда  погребены Мечты,  надежды,  думы  и  тревоги Безвестного  защитника  страны. Кто  был  в  боях  и  знает  край  передний, Кто  на  войне  товарища  терял, Тот  боль  и  ярость  полностью  познал, Когда  копал  "окоп"  ему  последний. За  маршем  -  марш,  за  боем  -  новый...

Читати далі...

До вас, які разом зі мною Вчитесь перемагать в бою, Що завтра вирушать до бою За рідну землю, честь свою, У кого дім за небозводом, Де кат сваволить і гуля… Та байдуже, хто звідки родом, – До всіх звертаюсь я. Ніхто не матиме свободи, Поки фашизм іще живий. Хто з рабства визволить народи, Якщо не ми? Скоріше в бій! Лише в цьому вбачаю сутнє. Тому й збираємося в путь, Щоб їм відкрить ясне майбутнє, А нам – загублене вернуть. 1942 Автор: Олександр Підсуха; сайт: http://www...

Читати далі...