Нотатки.......

Досудове розслідування повинно бути закінчено у строки:

1) протягом одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

2. Строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому КПК. При цьому загальний строк досудового розслідування не може перевищувати:

1) двох місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку;

2) шести місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину невеликої або середньої тяжкості;

3) дванадцяти місяців із дня повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину.

3. Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до дня її скасування слідчим суддею або винесення постанови про відновлення кримінального провадження не включається у строки зазначені у ст. 219 КПК України.

Для того щоб ознайомитись з матеріалами досудового розслідування до його завершення необхідно подати клопотання стороною захисту, потерпілого і його представника чи законного представника про виконання будь-яких процесуальних дій після чого слідчий, прокурор зобов’язані розглянути дане клопотання в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав.

Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об’єктивних причин - надсилається їй.

Також слідчий, прокурор зобов’язаний за клопотанням сторони захисту, потерпілого надати їм матеріали досудового розслідування для ознайомлення, за виключенням матеріалів про застосування заходів безпеки щодо осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві, а також тих матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії кримінального провадження може зашкодити досудовому розслідуванню. Відмова у наданні для ознайомлення загальнодоступного документа, оригінал якого знаходиться в матеріалах досудового розслідування, не допускається.

Під час ознайомлення з матеріалами досудового розслідування особа, що його здійснює, має право робити необхідні виписки та копії.

Підставами зупинення досудового розслідування відповідно до ст. 280 КПК України є: 

1. Досудове розслідування може бути зупинене після повідомлення особі про підозру у разі, якщо:

1) підозрюваний захворів на тяжку хворобу, яка перешкоджає його участі у кримінальному провадженні, за умови підтвердження цього відповідним медичним висновком;

2) підозрюваний переховується від органів слідства та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності і його місцезнаходження невідоме;

3) наявна необхідність виконання процесуальних дій у межах міжнародного співробітництва.

До зупинення досудового розслідування слідчий зобов’язаний виконати всі слідчі (розшукові) та інші процесуальні дії, проведення яких необхідне та можливе, а також всі дії для встановлення місцезнаходження особи.

Якщо у кримінальному провадженні є два або декілька підозрюваних, а підстави для зупинення стосуються не всіх, прокурор має право виділити досудове розслідування і зупинити його стосовно окремих підозрюваних.

Досудове розслідування зупиняється вмотивованою постановою прокурора або слідчого за погодженням з прокурором, відомості про що вносяться до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Копія постанови надсилається стороні захисту, потерпілому, які мають право її оскаржити слідчому судді.

Після зупинення досудового розслідування проведення слідчих (розшукових) дій не допускається, крім тих, які спрямовані на встановлення місцезнаходження підозрюваного.

Кримінальним процесуальним кодексом передбачена можливість закриття кримінального провадження як на стадії досудового розслідування, так і під час судового провадження. Зокрема, ч. 1 ст. 284 передбачено, що кримінальне провадження закривається у разі, якщо:

1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення;

2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення;

3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати;

4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою;

5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого;

6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню;

7) потерпілий, а у випадках, передбачених КПК України, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення;

8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу.

Крім того ч. 2 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України встановлено, що кримінальне провадження закривається судом:

1) у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності;

2) якщо прокурор відмовився від підтримання державного обвинувачення, за винятком випадків, передбачених КПК.

Цей перелік є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає. Важливе значення має правильна класифікація підстав закриття кримінального провадження.

Також можна поділити на реабілітуючі та нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження. Реабілітація означає, що особа, яка не вчинила кримінального діяння, передбаченого кримінальним законодавством, і як результат має право на реабілітацію. До реабілітуючих підстав закриття кримінального провадження як свідчить ст. 130 КПК  України належать ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри відновлення її гідності, репутації, а також відшкодування (компенсацію) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно – розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Порушення норм інших галузей права, норм моралі не знімає з держави обов’язку поновити цю особу в її правах.   

Нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження передбачені п. п. 5-8 ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України. При їх застосуванні необхідно встановити факт вчинення конкретною особою протиправного діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, та не надає права цій особі на реабілітацію.

Про закриття кримінального провадження слідчий, прокурор приймає постанову, яку може бути оскаржено у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України. Якщо прокурор відповідно до ч. 1 ст. 340 КПК України в результаті судового розгляду дійде переконання, що пред’явлене обвинувачення не підтверджується і викладе мотиви відмови від державного обвинувачення у своїй постанові, потерпілий також відмовиться від даного йому права підтримувати обвинувачення, або буде підтримувати обвинувачення, але воно не буде доведено (скасовано) ч. 2 – 6 ст. 340 КПК України. Суд зобов’язаний не закрити провадження, як зазначено в законі, а винести виправдовувальний вирок. Таке рішення повністю буде відповідати ч. 1 ст. 369 Кримінального процесуального Кодексу України, згідно з якою судове рішення, у якому суд вирішує обвинувачення по суті, викладається у формі вироку (обвинувального чи виправдовувального, ст. 373 КПК України).

Практикуючий юрист, Правозахисник

«Приватна юридична практика»

http://advokat-oon.com.ua/