Малая нічка - Петрівочка... Завтра - Петра і Павла, святкуймо!

Святом Первоверховних апостолів Петра й Павла (12 липня) завершується, цикл великих свят, що припадають на період літнього сонцестояння. До цього циклу входять також Зелені свята (Трійця) та Івана Купала. В них нерозривно поєдналися народні традиції та християнське віровчення, що утворили в народній культурі своєрідний сплав, у якому не можна відділити одне від одного.

Саме ним закінчується Петрівка — піст, що тривав упродовж кількох тижнів.

Свято Петра дуже шановане серед українців. До цього дня білили й ошатно вбирали хати, образи прикрашали свіжими рушниками, підмазували долівку, білили та розмальовували піч.

До церкви йшли у святковому одязі, дівчата плели, вінки з волошок і маків Петро й Павло вважалися покровителями скотарів, тому до свята для пастушків обов'язково пекли мандрики (мандриґи) із сиру. А у нас у гуляйпільських степах завжди робили сирники. Бабуся казала: сиряники...

Говорила: щоб зозулька вдавилася... Після Петра почути, як зозуля кує, було нехорошою прикметою.

Ну і ще - петрівські ночі були й залишаються короткими, але гарячими ))) Принаймні, у нас на Півдні... ))) Та й текст відомої народної пісні у нас звучить трішки інакше:

Малая нічка - Петрівочка, Не виспалась наша дівочка...

(Зазвичай - не дівочка, невісточка, на підтвердження чого - слухайте пісеньку.)