Море - чекає!

Море моє чекає –
на повертання таїнство.
Море у снах про мене
бачить мене – щасливу.
Знають усі закохані:
прагнеш – то дочекаєшся.
Знають всі подорожні:
прийдеш – лиш будь сміливим.

Тож у неспиннім ритмі
берег цілує хвилями:
Що вже – але терпіння
морю не позичати.
Є на нестерпну тугу
чайки – нехай поквилять.
Є на прийдешню радість
сонце – мене стрічати.

Доти ж скарби прийдешні
охороняють мушлі.
Доти глибінь прозора
навіть без сліз солона.
Море мене чекає.
Отже, летіти мушу.
Ти не сумуй: він мертвий,
кокон мого полону.

Скрикну, відчувши радісно:
руки стаються крильми.
І заплететься в берег
піни легка мережка…
Море мене дочекається.
Море мене обійме.
І прошепоче втішено:
«Ось ти й прийшла - нарешті».