Одного разу за монахом гналися два тигри. Він опинився на краю прірви. Побачивши поряд ліану, почав спускатися по ній. Але, на біду свою (або на щастя), помітив, що один тигр залишився нагорі, а інший вже чекає його знизу. Виходу, здавалось, не було... І тут монах побачив суничку, до якої неважко було дотягнутися рукою. І він зірвав та з'їв її - найсмачнішу ягідку в своєму житті.

 Взагалі-то історія замовчує - чи вдалось врятуватися монаху. Але хіба важливо це для тих, хто вміє влаштовувати собі свято? Усе-таки подейкують, що монах встиг скласти заповіт, який говорить:" Не віддавайте Тиграм всю увагу - в житті є місце і Суничці!".

 Тому позбавляти себе радості (навіть у критичні моменти) - це просто не любити життя і себе у ньому. І якщо ви ухитрились народитись у цьому світі - не повертайтеся до Тигра народження. Також немудро віддавати себе на з'їдання Тигру смерті. Чи не краще ухопитись за Ліану повноцінного життя і вчитися балансувати над прірвою з майстерністю щасливої людини?

 А монах усе-таки вижив. Бо звідки б люди дізналися його історію?

Якщо хочеш міцно спати, візьми з собою у ліжко чисту совість.

                                    Бенджамін Франклін

 - Ви любите самоту?

 - Так: тільки на самоті й можна почути власний голос, який, як правило, губиться в загальному шумі.

 Дівчині наворожили: якщо вийдеш заміж за отого юнака, станеш королевою.

 Минули роки. Дівчина стала дружиною іншого. Жили заможно, але не були монархами. Якось біля церкви у натовпі калік-жебраків вона побачила знайоме обличчя і впізнала в безногому чоловікові, лице якого було спотворене грубим шрамом, того юнака, заміжжя за яким мало зробити її королевою. Вражена побаченим, жінка пішла до ворожки з притензією: "Ти дурила мене. Той хлопець став калікою, а не королем". - "А хіба могло бути інакше?- здивувалася ворожка. - Ти ж не вийшла за нього заміж".

 - Як з'являється вогонь у серці?

 - Вся справа в сірниковій коробці і в голівці сірника.

Така любов буває тільки раз,

Коли для двох ніщо вже не важливо,

Коли шепоче млосну казку злива,

Коли зникає спокій, біль і час.

Закони магнетизму для очей,

Для рук, для губ, для двох сердець гарячих,

Як злива слів, солодких і тремтячих,

Полегшено спадає із плечей.

Така любов приходить тільки раз,

Коли іще й сімнадцяти немає.

Про неї тільки двоє в світі знає;

Вона красива, як весняний вальс...

Байдуже, що волосся пестить дощ,

Їм зорі казку ніжності малюють.

Вони уже окремо не існують,

Їм ніч бродити дзеркалами площ.

Таке в житті буває тільки раз,

Коли вони прощатися не хочуть,

Коли вуста схвильовано шепочуть

Нестримну повінь беззмістовних фраз.

Така любов приходить на зорі

І слід на все життя в душі лишає;

І тільки Він один на світі знає,

Що лиш Вона найкраща на землі.

(с)

 - Чи є красиві і некрасиві жінки?

 - Кожна жінка красива, якщо вона сама буде це усвідомлювати.

- Чи в світі багато випадковостей?

- У світі нічого нема випадкового, включаючи саму випадковість.

 - Що ви вважаєте найважливішим сьогодні у нашому суспільстві?

 - Досягти єдності.