23 лютого - День чоловічого дезодоранту.

8 березня - День помсти за дезодорант.

- Що сильніше - сила чи розум?

- Кулаком переможеш одного, а розумом - тисячу.

   Мово українська! Свята праматінко мого народу! Від Слова Божого, славних пращурів, неба і землі, вогню і води, спеки і дощу, грому і блискавки, сонця і місяця, хмар і зорi, хлібних ланів, квітучих садів, співу пташок, тиші і вітру народжена.  Мово рідна! Мудра Берегине, що не даєш згаснути земнiй славi народу нашого, дбаєш про нього, згуртовуєш його, тримаєш на неосяжній висоті небесного олiмпу волелюбностi i гордостi духу.  Мово! Одвiчна суть наша у своїй неподiльнiй трiйцi, бо єси Любов, Вiра i Надiя! Ти стоїш на чатах вiвтаря духовного храму i не впускаєш злих духiв виродження, скверноти та ганьби, висвячуєш нарід спасенними молитвами, вогнем очищення та святими водами, щоб не змалiв i не перевiвся рiд наш прадавній. Ти множиш цей люд веселий i щирий, святоруський, багатий талантами та невмирущими скарбами традицій і пiсень, наповнюєш душi Божественним сяйвом сонячно-небесним, бо то є кольори життя i вищого знамення.  Мово наша! Життєдайна криниця на неосяжнiй дорозi людської долi! Твої джерела б’ють з правiчних глибин матiнки-землi, тому й вогненна така. Купаються в тобi нiчнi зорi, тому й чарiвна така. Кохаються в тобi вуста матерi, тому й ласкава така. Зцiлюєш Ти втомлених духом, даєш силу й наснагу, здоров’я та довгий вiк, даруєш безсмертя тим, хто живе Тобою, вдихає Тебе, молиться Словом Твоїм.  Мово наша! Пресвятая й незаймана Дiвщ! Ординцями по степах гнана, на курних шляхах переймана, ворогами нищена, запроданцями зваблена, невігласами спотворена, у рідному домі ув’язнена, на відкуп віддана, чужою вірою спаплюжена, у рабствi упокорена.  Мово наша! Недоросла зрiлостi, у муках виснажена, жебрачкою залишена, передчасно змарнiла, онуками-покручами зневажена. Стражденнице, великомученице, Мати рідна, до Сибiру й на Колиму заслана, у Соловецьких ямах гноєна, за моря й океани розвiяна, голодомором викошена, лютим чоботом розчавлена, стонадцять разів розстрiляна, чорнобильським порохом припорошена.  Мово наша! Самотня калина зi зламаним гiллям i всихаючим корiнням, знеславлена твоїм сiм’ям вироднiлим, що вродило не в квiтучих садах, де янголи вiтають, а у валуївськім тирловищі, де густо родить чортополох забвення, осот безпам’ятства, блекота байдужості, кукiль дрiбномислення, будяк бездуховностi, глод рабської покори, прибиті отруйним порохом повiльного вимирання та смертi. Настав же, Боже, золотi плуги Часу i дай силу Плугатарям твоїм переорати той бур’ян.  Пробач нам, Мово! Пробач грiхи нашi вiльнi й невiльнi, великi й малi, пробач той звабний плiд та отруйне зiлля, що увiйшли у нашу кров та плоть і густо вродили, на горе нащадкам. Захисти i онови цю велестраждальну землю, на якiй диявол правив свій бенкет, де здичавiлi й сп’янiлi янголи забули Бога свого та святі закони. Пробач нам, звироднiлим нащадкам великого козацького роду, що увiрили лукавим пророкам землi чужої, зрадивши своїх власних.  Повернися, єдина, до нас, до кожної оселi та родини, де б ми не були. Викликаємо Тебе з нетрiв забуття, віруємо в силу Твою, освячуємо щирістю душ та вогнями сердець, вiдданою любов’ю синiв i доньок, цiлуємо лик Твiй святий i скорботний, Панно наша, Берегине, Мово українська!  Почуй! Воскресни! Возродись! Заквiтни вiчно живим i молодим народним Словом. Поверни нам пам’ять свого роду, дай віру й натхнення, впевненість в собі, освіти морок наших душ, відведи спокусу та очисти від скверни цю древню святоруську землю, Русь-Україну, возвелич і порятуй на вiки вiкiв. Амiнь! 

Катерина Мотрич

притча-роздуми

 До Бога прийшов чоловік і поскаржився на свою нудьгу, на те, як йому самотньо.

 Бог задумався: "З чого зробити жінку, якщо весь матеріал пішов на чоловіка?"

 Але, не бажаючи відмовляти чоловікові, після довгих роздумів Бог створив жінку, використавши кілька яскравих променів сонця, усі чарівні фарби зорі, замислений смуток місяця, красу лебедя, грайливість кішечки, граційність пантери, ласкаве тепло хутра, притягальну силу магніту і все це зліпив разом.

 Аби зменшити надмірну солодкуаватість, додав холодне мерехтіння зірок, мінливість вітру, сльозливість хмар, хитрість лисиці, настирливість мухи, жадібність акули, ревнощі тигриці, мстивість оси, кровожерливість п'явки, дурман опіуму і вдихнув у все це життя.

 У результаті з'явилася справжня жінка. Бог подарував цю жінку чоловікові, сказавши при цьому:

 - Бери її такою, яка вона є, і не намагайся переробити, тому що з цього нічого не вийде. Блаженствуй з нею все життя і мучся до самої смерті!

Скажу снігу, скажу вітру, скажу холоду,

Скажу віхолі колючій - одійди,

Бо мені тепер на серці юно-молодо,

Бо нема мені на світі цім біди.

Тільки - весни. Тільки - яро. Тільки - зелено,

Тільки неба сині хвилі - до повік.

Лиш радіти мені добрим кимось велено

В цьому світі - нині, прісно і повік.

Але - що це? Серед літа, серед втіхи я

Несподівано заквилю-закричу:

Хочу вітру, хочу снігу, хочу віхоли

До нестями, до печалі, до плачу!  (с)

притча-роздуми

Учневі, котрий постійно всіх критикува, учитель сказав:

- Якщо шукаєш досконалості, прагни змінити себе, а не інших. Простіше самому надіти сандалі, ніж застеляти килимом усю землю.

 В Америці католицький священик родом із Австралії склав список типів чоловіків, за яких не варто виходити заміж. Протягом сорока років свого служіння він спостерігав немало пар, і тому вирішив піти на такий крок.

 Опираючись на свій досвід і спостереження, він дозволив собі двати поради юним дівчатам і дорослим жінкам, які не цілком упевнеі у своєму виборі. Отець Коннор заявляє, що часом жінка може шалено закохатися в невідповідну людину, але це вкрай рідко призводить до щастя в шлюбі. У "чорний список чоловіків" отця Пата Коннора потрапили такі типи чоловіків:

1. Мамині синочки.

2. Ті, хто має проблеми у поводженні з грошима - як скупердяї, так і марнотрати.

3. Чоловіки, у яких зовсім немає друзів.

4. Чоловіки, які здатні принизити свою подругу привселюдно.

5. Чоловіки, які грубо і по-хамськи поводяться з обслуговуючим персоналом.

6. Ті, хто не здатен посміятися над самим собою.

7. Ті, хто не бажає нести відповідальність і ділити її з близькими людьми.

8. Ті, хто не тримає слово і не виконує обіцянки.

Тремтить повітря у долонях Божих.

А сніг - мовчить

Про тебе. І про нас.

І лиш гульвіса-вітер це вікно тривожить,

І грає в димарі хтось божевільний вальс... (с)