* * * * *

Вже починають падати горіхи,

Ступає осінь м'яко по листках,

І шелестять вони. Темніють мокрі стріхи

В музеї просто неба на хатках.

По Україні так барвисто ходить осінь...

І я ходжу, а десь мо' поруч, - ти.

Чому ж ми не зустрілися і досі?

Чом цілий рік - це осінь самоти?

Ти сам-один. І я сама. Без тебе.

Шукала щастя, - а знайшла полин -

Пожухлий, сірий, як осіннє небо...

Ну, хто коли щасливим був один?

Вмирає листя, а любов безсмертна.

Душа вмирає - а любов жива!

"Бодай з собою треба буть відвертим..." -

Відлунюють прогірчені слова.  (с)