Притча про любов

Колись давним-давно на Землі був острів, на якому жили всі духовні цінності. Але одного разу вони помітили, як острів йде під воду... Всі цінності сіли на свої кораблі і відплили. На острові залишилася лише Любов. Вона чекала до останнього, але коли чекати вже було нічого, вона теж захотіла відплисти з острова. Тоді вона покликала Багатство і попросилася до нього на корабель. Багатство відповіло:

- На моєму кораблі багато скарбів і золота. Для тебе тут немає місця.

Коли поруч пропливав корабель Скорботи, вона попросилася до неї. Але та їй відповіла:

- Вибач, Любове, я настільки сумна, що мені потрібно завжди залишатися наодинці...

Тоді Любов побачила корабель Гордості і попросила про допомогу у неї, але та сказала, що Любов порушує гармонію на її кораблі. Поряд пропливала Радість, але та була настільки зайнята веселощами, що навіть не почула її голосу.  Тоді Любов зовсім розчарувалася. Але раптом вона почула голос десь позаду:

- Ідем, Любове, я візьму тебе з собою!

Любов обернулася і побачила старця. Він довіз її до суші. І коли старець відплив, Любов спохватилася - адже вона забула спитати його ім'я!.. Тоді вона пішла до Пізнання.

- Скажи, Пізнання, хто врятував мене? Хто був цей старець?

Пізнання подивилось на Любов і сказало:

- Це був Час.

- Час? - перепитала Любов. - Але чому він врятував мене?

Пізнання ще раз поглянуло на Любов, потім вдалину, куди відплив старець:

- Тому що лише Час знає, наскільки важлива в житті ЛЮБОВ.