***
- 06.06.12, 19:05
В пустелі сизих вечорів, в полях безмежних проти неба о, скільки слів і скільки снів мені наснилося про тебе! Не знаю, хто ти, де живеш, кого милуєш і голубиш. А знаю - ти чекаєш теж, тривожно вгадуєш і любиш. І я прийду в життя твоє. Тебе, незнаного, впізнаю, як син вигнанця впізнає прикмети батьківського краю. Я ради цього ладна жить. Всі інші хай проходять мимо, аби в повторах не згубить одне, своє, неповториме. Нехай це - витвір самоти, нехай це - вигадка й омана! Моєму серцю снишся ти, як морю сняться урагани. Ліна Костенко
7
Коментарі
S_LUCAS
16.06.12, 19:44
Гала
26.06.12, 20:17
чудова поезія!
Oll@
36.06.12, 20:25Відповідь на 2 від Гала
Мені також сподобалась Дякую
Гала
46.06.12, 20:27Відповідь на 3 від Oll@
Oll@
56.06.12, 20:28Відповідь на 4 від Гала
анонім
66.06.12, 20:32
Oll@
76.06.12, 20:34Відповідь на 6 від анонім
Karpusja
87.06.12, 10:19
Oll@
97.06.12, 13:07Відповідь на 8 від Karpusja
skaramys
1013.06.12, 23:33