Будівля колишньої Народної аудиторії (вул. Воровського, № 26), у 1895 р. за ініціативи Київського товариства сприяння початковій освіті, за проектом інженера А. А. Белелюбського.

Дивитись ще на сайті про Будівлю колишньої Народної аудиторії (вул. Воровського, № 26)

Будівля амбулаторної дитячої поліклініки (вул. Воровського, №20) зведена у 1898 р. (арх. М. Г. Артинов) на кошти цукрового магната Льва Ізраїльовича Бродського.

Дивитись ще на сайті про Будівлю амбулаторної дитячої поліклініки (вул. Воровського, №20)

По вул. Воровського №19, знаходиться колишній прибутковий будинок Септера. У 1899 р. булочник та кондитер, купець 2-ої гільдії Август Якович Септер придбав у дружини протоієрея Катерини Гаврилівни Флорінської ділянку землі з кам’яно-дерев’яною забудовою.

Дивитись ще на сайті про Прибутковий будинок Септера, вул. Воровського №19

Жіноча торгівельна школа (вул. Воровського, № 18/2) зведена у 1901 р. на кошти українського підприємця, благодійника та мецената Миколи Артемійовича Терещенка (старший син засновника династії Терещенків, Артемія Яковича Терещенка), на честь його покійної дружини Пелагії Георгіївни. Проект розробив громадський інженер Павло Голландський, а будівельні роботи виконала контора київського підрядчика, купця першої гільдії Льва Гінзбурга.

Дивитись ще на сайті про Жіноча торгівельна школа (вул. Воровського, № 18/2)

За адресою вул. Воровського, № 17 розташовувався відомий широкому загалу Центральний критий ринок (Сінний ринок). Ще за часів Київської Русі на цьому місці було торжище – якраз біля Львівських (Жидівських) воріт стародавнього Києва, споруджених одночасно з іншими укріпленнями міста Ярослава близько 1037 р.

Дивитись ще на сайті про Сінний ринок, вул. Воровського, № 17

Досить дивний в архітектурному та функціональному плані будинок, розташований на вул. Воровського № 34. Побачити будівлю не так просто, оскільки вона закрита новобудовами над дорогою і лише невелика її частина проглядається через арку.

Дивитись ще на сайті про Будівля ремісничого училища, Київ, вул. Воровського №34

На вул. Воровського, № 51 знаходиться прибутковий будинок ковбасного бізнесмена німецького походження Карла Івановича Бульона, який володів одним з найвідоміших ковбасних заводів в Києві, де почали виготовляти ковбасу промисловим способом із застосуванням парового двигуна.

Дивитись ще багато про Прибутковий будинок Карла Бульона, Київ, вул. Воровського №51

По вул. Воровського № 27 знаходиться особняк інженера шляхів сполучень, статського радника барона Рудольфа Васильовича Штейнгеля. На початку 70-х pp. 19 ст. садиба належала родині Сетгофер. 28 серпня 1872 р. Олена Львівна Сетгофер продала садибу княгині Софії Кудашевій, а в 1877 р. її викупив барон Рудольф Васильович Штейнгейль. На той час особняк був типовою для тих часів садибою-кам’яницею.

Дивитись ще багато про Особняк барона Штейнгеля, Київ, вул. Воровського №27

На вул. Воровського № 24 знаходилось Перше комерційне училище. Ініціатором будівництва закладу був підприємець Миколай Чоколов, який підняв це питання на купецькому зібранні.

Дивитись на сайті Перше комерційне училище

Площа Рози Люксембург – одна із центральних площ Харкова, що бере свій початок від площі Конституції, з’єднується з провулками Вірменським, Костюринським та Плетнівським на сході; з Банним провулком – на півдні; з вулицею Квітки-Основ’яненка на півночі; перетинається з Університетською вулицею в своїй центральній частині, а закінчується Пролетарської площею. Через площу проходить межа Дзержинського та Червонозаводського районів.Утворилась площа Рози Люксембург на місці, де свого часу проходила східна межа Харківської фортеці, а точніше на місці додаткового острогу фортеці, на низовинних землях біля річок Харків та Лопань. Досить тривалий час це була найбільш брудна, а тому малодоступна для пішоходів частина міста.

Заснована площа в кінці 17 ст. і за час свого існування змінила багато назв:Лобна – на розі площі та непарної сторони вулиці Університецької в другій половині 18 ст. був перший поштовий двір. Біля поштового двору з 1785 р. стояв кам’яний верстовий стовп з двоголовим орлом. З 1796 р. на стовпі зробили написи-вказівники відстані до окремих міст країни. Стовп був місцем, де зачитували накази та оголошення, а в визначені дні проводились публічні екзекуції. Всі ці заходи виконувались біля «лобного»(ганебного) стовпа до 1830 р.

В 1910-1913 рр. за проектом архітектора М.В. Васільєва та О.І. Ржепішевського для міського Купецького банку та готелю «Асторія», який розташовувався на верхніх поверхах, було зведено будівлю на площі Рози Люксембург, № 10. Це одна з перших в місті будівель з залізобетонним каркасом, що поєднує новизну конструкції з великою кількістю зовнішнього оздоблення. В післявоєнний час тут знаходився магазин «Марічка».

Будівля сучасного торгового дому «Павловский» в радянський час використовувалась Технікумом радянської торгівлі (площа Рози Люксембург, № 6). Зведено будинок на місці «Павловского подворья», будинку, де жив вищезгаданий купець Я.І.Павлов. Купець був досить заможним і прославився тим, що в його магазині торгували твердими цінами «без запиту та торгу».

Привертає увагу також колишній Селянський дім земства, зведений в 1912 р.(арх. Б.М. Корнєєнко) в стилі українського модерну (площа Рози Люксембург, № 4). Нині це адміністративна будівля, в якій знаходиться КП «Бюро технічної інвентаризації» (БТІ).

Будівля на площі Рози Люксембург, № 1/3 була побудована в 1932 р. (арх. О.В. Лінецький) для універмагу «Хаторг» на місці торгових рядів. Реконструкція 1938 р. (арх. П.І. Фролов) збільшила розміри будівлі, а післявоєнна реконструкція 1952 р. (арх. М. Мовшович, Б.Г. Клейн, та В. Харламов) кардинально змінила її зовнішній вигляд, залишивши враження незавершеності. Нині тут працює універмаг «Центральний».

Дивитись ще багато про Харків. Площа Рози Люксембург